Спілка композиторів Республіки Татарстан

Спілка композиторів Республіки Татарстан утворена в 1939 році. До складу Оргкомітету Спілки увійшли Назіб Жиганов (голова), Олександр Ключарьов, Мансур Музафаров.

2 лютого 1940 року на засіданні Оргкомітету в Спілку були прийняті композитори Василь Виноградов, Юрій Виноградов, Назіб Жиганов, Олександр Ключарьов, Мансур Музафаров, Саліх Сайдашев, Джаудат Файзі, Загід Хабібуллін, Фарід Яруллін і музикознавець Х. Терегулова[1].

Як свідчить «Короткий огляд діяльності Спілки радянських композиторів Татарії (1940—1947гг.)», що зберігся в архіві, тільки за 7 років були створені 10 опер, 4 балети, 3 музичні комедії, 3 симфонії, 2 струнних квартети, кілька кантат і сюїт, 2 концертуи, понад 150 масових пісень. Звіт відзначав, що опера Назіб Жиганова «Ільдар», поставлена в Казані в 1942 році, стала першою радянською оперою на тему Вітчизняної війни[2].

Протягом всього періоду 1950 — 1960-х років спостерігалося зростання композиторської організації. Як зазначалося в повідомленні про роботу Спілки композиторів ТАССР за 1956—1961 рр., якщо в 1956 році Спілка об'єднувала 17 композиторів і музикознавців, то до 1961 року їх стало 25, з них 20 осіб з вищою музичною освітою[2].

Из всей шестидесятилетней истории Союза композиторов Татарстана я бы выделил как особый, «золотой период» его существования пятидесятые и шестидесятые годы, когда шел бурный период становления, появлялись одно за другим произведения крупной формы, ставшие впоследствии классическими в татарской музыке, когда интенсивно работали Назиб Жиганов, Александр Ключарев, Мансур Музафаров, Загид Хабибуллин, Джаудат Файзи, Альберт Леман, позднее — Рустем Яхин. Творческий подъём и энтузиазм этих авторов, связанные с созданием новых произведений, освоением новых форм татарской музыки, особенно в пятидесятые годы были необычайными. Правда, начало пятидесятых годов было омрачено смертью основоположника профессиональной татарской музыки Салиха Сайдашева, но в то же самое время благодаря активной педагогической деятельности А.Лемана начинало работать новое поколение татарских композиторов: А.Монасыпов, Э.Бакиров, Х.Валиуллин. А самыми большими событиями того времени музыкальной жизни Казани стали премьеры сочинений Назиба Жиганова, как симфонические так и оперные. С восторгом были встречены увертюры «Кырлай» и «Нафиса», позднее вторая симфония «Сабантуй», «Симфонические новеллы», «Симфонические песни», оперы «Алтынчэч», «Тюляк и Суслу», особенный же успех выпал на долю его вдохновенной оперы «Джалиль». Союз композиторов тогда жил бурной, полнокровной жизнью первооткрывателей. На пленумы Союза композиторов Татарстана приезжали в разные годы в качестве почетных гостей Кабалевский, Коваль, Шостакович. Помню как Кабалевский, послушав нашу музыку, сказал: «Да, есть такая композиторская школа — казанская!». Семидесятые годы для Союза композиторов Татарстана были наполнены такой же активной творческой жизнью. Союз уже становился многочисленным, в него вливались новые и новые поколения композиторов. …Прекрасный симфонический оркестр под руководством Натана Рахлина, новый концертный зал консерватории, замечательные исполнители — все это способствовало новому творческому взлету, как композиторов старшего поколения, так и молодых. На сцене оперного театра увидели свет оперы Л.Балиуллина, Б.Мулюкова, балеты Э.Бакирова… Анатолий Луппов, из статьи «Золотые десятилетия», журнал «Казань» № 11/1999.[1]

Лідерами Спілки композиторів Татарстану завжди були композитори — великі музично-громадські діячі. З моменту утворення творчої організації по 1977 рік її головою був Назіб Жиганов. У період з 1977 року по 1989 рік Союз очолював Мірсаід Яруллін. З 1989 року Головою Правління є Народний артист Російської Федерації, Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації, Народний артист Республіки Татарстан, лауреат міжнародних конкурсів, лауреат премії Дмитра Шостаковича Союзу композиторів Росії, Голова Спілки композиторів Росії — Рашид Калімуллін[3].

Остання чверть XX століття ознаменована активною діяльністю композиторів Татарстану Ш. Шарифулліна, Л. Хайрутдінова, Б. Четвергова, А. Руденко, Р. Абдулліна, на зміну яким прийшло нове покоління композиторів — Р. Ахіярова, М. Шамсутдінова, Л. Батир- Булгарі, Ш. Тімербулатов, І. Сафін, Р. Калимуллін. Майже щорічно до складу композиторської організації Татарстану вливаються нові композитори: це С. Зорюкова, С. Бєліков, С. Садикова, Р. Хакімов[1].

До 1992 року Спілка композиторів Татарстану, яка входить до складу Спілки композиторів Росії, будувала свою діяльність відповідно до Статуту Спілки композиторів Росії. У 1992 році був прийнятий перший самостійний Статут Спілки композиторів Республіки Татарстан. У 1994 році був укладений договір «Про партнерство, співробітництво та спільну діяльність Спілки композиторів Росії і Союзу композиторів Татарстану»[1].

Серед найбільш значущих заходів, що проводяться Спілкою композиторів Республіки Татарстан:

• Міжнародний фестиваль сучасної музики «Європа - Азія» (з 1993 р 1 раз в 2 роки)[4]
• Фестиваль музики композиторів Поволжя і Приуралля (з 1982 р щорічно)
• Симфонічні концерти з нових творів композиторів Татарстану (2 рази на рік)
• Щорічні ювілейні концерти композиторів республіки (симфонічні, камерні, хорові).

У 1999 році Спілка композиторів Республіки Татарстан стала членом Міжнародної Асоціація сучасної музики (ISCM), зі штаб-квартирою в Амстердамі[3].

У 2015 році Спілка композиторів Республіки Татарстан була прийнята в Лігу азіатських композиторів (ACL) зі штаб-квартирою в Токіо.

Керівництво Спілки композиторів Республіки Татарстан

Історія Спілки композиторів Республіки Татарстан на сайті «Культура і мистецтво Татарстану»

Опис будівлі Спілки композиторів Республіки Татарстан

Стаття про Назіб Жиганова на сайті Національного архіву Республіки Татарстан

Інформація про Спілку композиторів на сайті «Мілләтәшләр»

Інформація про реставрацію будівлі Спілки композиторів Республіки Татарстан

Інформація про Спілку композиторів РТ на Порталі некомерційних організацій РТ

Інтерв'ю Рашида Калімулліна на сайті газети «Бізнес-Online»