Спіраль Бруно
Бру́нова спіраль[1] або концерина — протипіхотне загородження у вигляді циліндричної спіралі діаметром 70-130 см і завдовжки до 25 м, звите з декількох пересічних ниток колючого або звичайного дроту і розтягнутою на опорах.
Історія виникнення
Спіралі Бруно з'явилися в ході Першої світової війни, бойові дії якої вирізнялися масовим застосуванням дротяних загороджень. Установка багаторядних дротяних загороджень вимагала часу. Спіраль Бруно, заготовлена завчасно, дозволяла оперативно нарощувати загородження на ділянках прориву і використовувалася для відновлення зруйнованих загороджень і облаштування їх на нових рубежах.
Використання
Дротяні загородження найбільш ефективні при використанні спільно з кулеметами, оскільки при їх подоланні піхотинець вимушений встати в повний зріст та затриматися на одному місці, що значно підвищує вірогідність його ураження. Проходи в дротяних загородженнях теж є зручним місцем для ураження живої сили супротивника.
Спіралі Бруно (дротяні спіралі) встановлюються на місцевості в два-три ряди по ширині і в один-два ярусу по висоті. При установці спіралі зв'язуються між собою дротом і кріпляться кілками до землі. Після установки кожна спіраль являє собою циліндр завдовжки 10 м і заввишки 90 см. Спіралі можуть виготовлятися вручну в польових умовах на шаблонах з кілків, забитих в землю по периметру з діаметром 1,2 м. Кілки обмотуються 50 витками колючого дроту з відстанню 3 см між витками. Час на виготовлення 100 м загородження загальновійськовим відділенням — 5-6 год; на його установку — 0,5-1 год.
У мирний час використовується для облаштування обгороджувань об'єктів, що охороняються. Наприклад, в'язниць або військових об'єктів, хоча часто її використовують для посилення огорож на закритій території цивільних об'єктів: на заводах, гаражах, складах і тому подібне.
Нині робляться колючо-ріжучі спіралі, виготовлені не лише зі звичайного колючого дроту, але і з колючої стрічки, армованої дротом.
- Спіраля Брунова // Російсько-українські словники на R2U.