Станівник

Стані́вник, або слова категорії стану частина мови, клас невідмінюваних слів з категоріальним значенням непроцесуального стану у функції головного члена (присудка) односкладних (безособових) речень.

Станівник сформувався на базі різних частин мови, але не в усіх своїх лексичних значеннях, а лише тих, які стали вживатися у функції присудка. До них належать: іменники, прислівники, модальники. Але в усіх випадках у станівник переходять лише ті слова, які втрачають всі інші функції і виконують лише функцію головного члена односкладного речення.

До станівника належать слова безлюдно, важливо, вітряно, видно, спішно, можна, морозно, треба, потрібно, чутно, сумнівно, ліньки, прикро, жалко, корисно, соромно, необхідно, варто, страх, жаль, гріх, лихо, тихо і їм подібні.[1]

Примітки

  1. Горпинич В.О. Морфологія української мови. — К., 2004. — С.237

Література

  • Виноградов В.В. Русский язык. Граматическое учение о слове, М.,1947. — 856с.
  • Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.,1984. - С.161-180
  • Поспелов Н.С. В защиту категории состояния. - ВЯ,1955. - №2. - С.25-26
  • Сучасна українська літературна мова/За ред. А.П. Грищенка. - Вид.2. - К., 1997. - 440с.
  • Шапиро А.Б. Есть ли в русском языке категория состояния как часть речи? - ВЯ, 1955. - №2. - С.23-24
  • Щерба В.В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. - М., 1957. - 187с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.