Старокостянтинівський ґебіт
Старокостянти́нівський ґебі́т, Старокостянти́нівська окру́га (нім. Kreisgebiet Staro Konstantonow) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Старокостянтинові, яка існувала протягом німецької окупації Української РСР.
Kreisgebiet Staro Konstantonow Старокостянтинівський ґебіт |
|
---|---|
Держава | Німецька імперія |
Райхскомісаріат | Україна |
Генеральна округа | Волинь-Поділля |
Уряд | |
- Ґебітскомісар | штандартенфюрер СА Курт Ролле |
Площа | |
- Повна | 2330 [1] км² |
Населення (1943) | |
- Усього | 131 796 [1] |
Історія
Округу (ґебі́т) утворено 1 вересня 1941 опівдні[2] зі Старокостянтинівського, Грицівського, Остропільського і Старосинявського районів тодішньої Кам'янець-Подільської області.
Станом на 1 вересня 1943 Старокостянтинівський ґебіт поділявся на 4 німецькі райони: район Гриців (нім. Rayon Grizew), район Остропіль (нім. Rayon Ostropol), район Старокостянтинів (нім. Rayon Staro Konstantonow) і район Стара Синява (нім. Rayon Stara Sinjawa).[2]
9 березня 1944 року, в ході Проскурівсько-Чернівецької операції, окружний центр зайняли радянські війська.[3]