Стара Синява
Стара Синява (колишня Синява) — селище міського типу в Україні, центр Старосинявської селищної територіальної громади і Хмельницького району Хмельницької області. Населення 5994 мешканці (перепис 2001), 5 621 мешканець (2019).[2] Селище розташоване на річці Ікві, за 12 км від залізничної станції Адампіль на лінії Старокостянтинів I — Калинівка I. Цукровий завод. Засноване в першій половині XVI століття. Магдебурзьке право з 1543 року. Статус смт із 1956 року.
| смт Стара Синява | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Хмельницька область | ||
| Район/міськрада | Хмельницький район | ||
| Громада | Старосинявська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Основні дані | |||
| Засноване | перша половина XVI століття | ||
| Магдебурзьке право | 1543 | ||
| Статус | із 1956 року | ||
| Площа | 13.75 км² | ||
| Населення | ▼ 5221 (01.01.2020) [1] | ||
| Густота | 403,85 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 31400 | ||
| Телефонний код | +380 3850 | ||
| Географічні координати | 49°35′45″ пн. ш. 27°37′23″ сх. д. | ||
| Водойма | річки Іква, Південний Буг | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Адампіль | ||
| До станції: | 12 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 55 км | ||
| - автошляхами: | 65 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 31400, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Стара Синява, вул. І. Франка, 8 | ||
| Голова селищної ради | Здебський Віталій Едуардович | ||
| Карта | |||
  Стара Синява | |||
 Стара Синява | |||
 | |||
|
| |||
Історія
Поселення під назвою Синява виникло на початку XIV ст. навколо місця, де річка Іква впадає у Південний Буг. Після знищення поселення татарами, під час одного з набігів, жителі, які зуміли врятуватися, піднялися на 10 верств за течією Ікви і заснували поселення під такою ж назвою (тепер Стара Синява). В середині XIV ст. частина втікачів повернулась на старе місце, до гирла Ікви, відбудовувши там село (тепер Нова Синявка).
В 1543 король Сигізмунд I Старий надав право белзькому воєводі Миколаю Сенявському закласти на Сенявському полі місто Сенява та зберегти при цьому первісну назву. Тоді ж місту було надано Магдебурзьке право.
Стара Синява належала Сенявським (з середини XVII ст. — Чарторийським). В другій половині XIV ст. тут споруджено замок 1640 року збудовано римо-католицький костел. Під час Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. старосинявці активно включились у боротьбу. У липні 1648 року козацькі загони, очолювані Максимом Кривоносом визволили містечко. Стара Синява ввійшла до Брацлавського полку. Жителі містечка у складі військ Богдана Хмельницького брали участь у битві під Пилявцями.
Після того, як Поділля після третього поділу Речі Посполитої відійшло до Російської імперії Стара Синява 1797 року стала волосним центром Літинського повіту Подільської губернії.
Відповідно до адміністративного поділу 1923 року створено Старосинявський район, який входив до Проскурівської округи. У лютому 1931 року Старосинявський район увійшов до складу Летичівського району. Постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 року район було відновлено.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 31 житель селища[3].
Суттєву частину населення містечка (1237 осіб станом на 1939 рік, тобто 21 %) становили євреї. Під час Другої світової війни єврейська спільнота була знищена нацистами: 19 серпня 1941 р. в котловані на північ від цукрового заводу було розстріляно півтисячі євреїв, а влітку 1943 року — ще близько 80. Крім того, частину старосинявських євреїв було страчено 23 липня 1942 року в Старокостянтинові[4].
В 1959 році Стара Синява була віднесена до категорії селищ міського типу, а села південної частини ліквідованого Остропільського району відійшли до Старосинявського. Але невдовзі Старосинявський район знову віднесено до складу Летичівського району. У грудні 1966 року Указом Президії Верховної Ради було сформовано 4 райони, у тому числі — і Старосинявський. Його територія залишилася без змін до нинішнього часу.
У 1995 році у приміщені будинку культури відкрито музей-діораму «Пилявецька битва» (автори діорами художники Бесараба Л., Ісаєв А., Павлович Я., автор експозиції Сергій Єсюнін)[5].
_%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0.jpg.webp)
.jpg.webp)
Персоналії
- Блажкун Онисія Степанівна (1925—2013) — український педагог, відмінник народної освіти, директор музею історії Бердичева.
- Казміров Олександр Вікторович (1996—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Віктор Шайда — співак.
- Любов Сердунич — письменниця, член НСЖУ, просвітниця, краєзнавець.
- Міла Нитич — співачка.
- Валерій Пузік — художник, письменник
- Ян Козельський (1954—2018) — журналіст, краєзнавець, автор документальної повісті «Бальзак вінчався у Бердичеві»[6].
- Романенко Олександр Трохимович (19.7.1960 — 19.8.2014) — боєць батальйону «Донбас», герой АТО, загинув при звільненні Іловайська.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
- Стара Синява. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- 75 років трагедії в Старій Синяві // Хмельницький благодійний фонд Хесед Бешт. — 19.08.2016
- Козельський І. Д. Під небом Пиляви: Історико-краєзнавчі нариси, інтерв'ю, діалоги. — Стара Синява: МП «Офсет», 2004. — 151с.
- http://www.radyvyliv.info/balzak-vinchavsya-u-berdichevi-1.html
Література
- Вортман Д. Я. Стара Синява // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 806. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Посилання
- Вісник Старосинявщини
- Облікова картка[недоступне посилання з травня 2019]
- Sieniawa (2) у Географічним словнику Королівства Польського
- Історія та фото Старої Синяви