Статуя Діви Марії (Львів)
Статуя Діви Марії — мармурова статуя у Львові. У 1861 році на площі на кошти графині Северини Бадені встановлено статую Діви Марії, і площа з 1871 стала називатися Марійською або Мар'яцькою. Згодом, через будівництво у 1904 р. пам'ятника Адамові Міцкевичу, статую було перенесено на нове місце — туди, де вона стоїть зараз. У зв'язку з цією подією у львівській пам'яті виникла гірка фраза: «Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде!». Статуя Діви Марії простояла тут до 1950 року, коли з фонтану зняли статую, копію якої повернули на місце у 1997 році.
Дмитро Павличко про статую
Де б'є фонтан у ріднім Львові,
Стояла статуя висока
Пречистої Марії-Діви…
І жебраків товпа велика
Отам молилась день і ніч.
Але глухі камінні вуха
Не чули стогону благання,
І вираз підлої любові
До тих, що в бога ласки просять,
Застиг у неї на лиці.
Ходив магнат по місту гордо
І відвертав запухлі очі
Від місця, де вклякали люди
І цілували бруд нечистий,
Мов хліба знайдений кусок.
«Коли б не вигадка — Марія,
Вони б мене взяли за горло», -
Не раз він думав так про себе,
Кидаючи у рвану шапку
Тремтячою рукою гріш.
Аж раз у голоді нестерпнім
Підвівсь один із тих нещасних
І каменем в пречисту кинув:
-Коли не бачиш і не чуєш,
То, може, хоч відчуєш біль. —
І збіглися, як пси, жандарми,
Забрали грішника з собою,
Бо спокій берегли Марії,
Що руку кари відвертала
Від ненажерливих панів…
Минулись чорні дні навіки,
Де статуя колись стояла,
Любуються фонтаном люди,
Бо камінь з рук народу
Впав на господарів її.
Джерела
- Повержені ідоли : Збірник творів антирелігійного спрямування / Упорядник К.Полонник — К. : Дніпро, 1975. — 384 с.
- Подорож у минуле: фотопрогулянка старовинним Львовом