Стахів Теофілія

Закінчила львівську семикласну школу імені Маркіяна Шашкевича. Випускниця Учительскої семінарії Українського педагогічного товариства «Рідна школа».

Член «Пласту», Союзу української націоналістичної молоді, ОУН. На початку 1930-х років Теофілія член Підгаєцького повітового проводу ОУН, а з 1937 року «Гава» очолює Підгаєцький повітовий провід ОУН. На підвладній їй території розміщалась підпільна друкарня Краєвої Екзикутиви ОУН. У серпні 1939 року заарештована та пізніше перевезена на місце позасудового інтернування супротивників польського режиму — до концентраційного табору у Березі-Картузькій. Від 1939 року у Кракові працівниця референтури пропаганди ОУН. Восени 1941 року вийшла заміж за підпільника Петра Федоріва (псевдо «Дальнич»; розстріляний службами безпеки Польщі у 1950 році). З 1945 року на Закерзонні. Виконувала особливі доручення провідника Ярослава Старуха. 1947 року заарештована та 1950 року засуджена на 12 років ув'язнення. 1958 року Теофілія була звільнена і 1960 року на запрошення чоловікового брата виїхала до Канади. Спочатку мешкали у Гамільтоні, згодом — у Торонто. Активістка Канадської жіночої громади. Вдруге вийшла заміж — за інженера Романа Стахіва. Прожили разом майже 35 років. Цей шлюб, як і перший, був бездітним.

Авторка спогадів.

До кола її знайомих належали Іван Габрусевич, Ярослав Старух, Василь Кук, Роман Шухевич, Михайло Турчманович, Степан Ленкавський.

2009 року Центр досліджень визвольного руху у Львові видав спогади «Теофілія: про Теофілію Бзову-Федорів-Стахів», які незадовго до її смерті записала й упорядкувала журналістка Марія Паньків з Варшави.