Степанос Орбелян
Степанос Орбелян (вірм. Ստեփանոս Օրբելյան) (близько 1250, Сюнікська провінція — 1303 [1]) — вірменський історик, богослов, поет, релігійний та політичний діяч, архієпископ. Один з найвидатніших релігійно-політичних діячів середньовічної Вірменії. Митрополит Сюніке від 1287. Автор «Історії області Сісакан».
Степанос Орбелян | |
---|---|
вірм. Ստեփանոս Օրբելյան | |
Народився |
близько 1250 гавар Цхук, Сюнікська провінція |
Помер | 1303 |
Поховання | У Нораванкській усипальниці князів Орбелянів |
Національність | Вірменин |
Діяльність | історик, богослов, поет, релігійний та політичний діяч, архієпископ. |
Галузь | історія |
Відомий завдяки | Автор «Історії області Сісакан» |
Alma mater | Гладзорський університет |
Посада | Митрополит Сюніке від 1287. |
Рід | Орбеляни |
Батько | князь князів Тарсаїч Орбелян |
Брати, сестри | Q47399713? і Q13052101? |
Життєпис
Сучасні грузинські історики засвідчують, що Степанос Орбелян розповідає про своїх пращурів — представників грузинського роду Орбелі, які отримали багато вотчин від власників Картлі (Грузії), серед яких і укріплення Орбеті, тому стали з часом називати себе Орбулами, тобто Орбетськими, за традицією грузинського племені [2].
Його батьком був великий князь Сюніка атабек Тарсаїч Орбелян (?—1290), син засновника князівства сюнікських Орбелянів — Липарита. Батько правив у гаварі Цхук до 1273 року. Відомо, що мати його,— на ім'я Аруз хатун,— не була вірменкою, але була християнкою.
Був прийомним сином свого дядька князя Смбата, у якого виховувався. Завдяки святим отцям області Сісакан отримав гарну освіту. Грамоти та музики його навчав владика Айрапет, настоятель Татевського монастиря.
Степаноса відправили в монастир Нораванк, де він став псаломщиком, а потім дяком. Там він продовжив навчання і з вдячністю згадував ім'я засновника Гладзорського науково-навчального центру Нерсеса Мшеці (вірм. Ներսես Մշեցի). За рекомендацією цього видатного вченого-педагога Степанос постригся у монахи.
Родина
Старший брат Елікум, другий брат Джалал.
Твори
Завершив свою роботу у 1299 році.
- Степанос Орбелян. Історія області Сісакан, Тифліс, 1910 (вірм. Ստեփանոս Օրբելյանը: Պատմություն Սիսական տարածք, Թբիլիսի, 1910)
Примітки
- Григорян Г. М. Очерки истории Сюника. IX—XV вв./ Отв. ред. X. А. Торосян, Б. А. Улубабян; АН АрмССР. Ин-т археологии и этнографии.— Ер.: Изд-во АН АрмССР, 1990.— С. 218.
- Давид Мусхелишвили. Из политических взаимоотношений средневековой Армении и Грузии.— Некоторые вопросы истории Грузии в армянской историографии. Сб. статей. /Под ред. Д. Мусхелишвили.— Тбилиси: Междунар. науч. центр христианских исследований. Комиссия по истории, археологии и этнологии национальной АН Грузии. Науч. центр по изучению и пропаганде истории, этнологии и религии, 2009.— С. 139.
Джерела
- Некоторые вопросы истории Грузии в армянской историографии. Сб. статей. /Под ред. Д. Мусхелишвили.— Тбилиси: Междунар. науч. центр христианских исследований. Комиссия по истории, археологии и этнологии национальной АН Грузии. Науч. центр по изучению и пропаганде истории, этнологии и религии, 2009.— 498 с.
- Степанос Орбелян — историк Сюника.— В кн.: Григорян Г. М. Очерки истории Сюника. IX—XV вв./ Отв. ред. X. А. Торосян, Б. А. Улубабян; АН АрмССР. Ин-т археологии и этнографии.— Ер.: Изд-во АН АрмССР, 1990.— 390 с., 31 л. ил.
- Большая Советская Єнциклопедия. 3-е изд. Т. 25: Струнино — Тихорецк.— М.: Советская Єнциклопедия, 1976.— С. 510.