Стереолітографія

Стереолітографія — технологію 3D-друку, яка використовується для виробництва моделей, прототипів, зразків і деталей продукції шар за шаром, шляхом затвердіння фото-чутливого матеріалу, який піддається дії УФ лазеру, або іншого подібного джерела енергії.[1]

Історія

Термін «стереолітографія» був започаткований в 1986 р. Чарльзом (Чаком) Халлом,[2] який запатентував метод і апарат для виробництва суцільних об'єктів за допомогою послідовного «друкування» один на одного тонких шарів із матеріалу, який твердіє під дією ультрафіолету. В патенті Халла описується концентрований пучок ультрафіолетового світла, який фокусується на поверхню ємності з рідким фотополімером. Світловий промінь видруковує об'єкт на поверхні рідини шар за шаром за допомогою полімеризації. Це складний процес утворення твердого об'єкта, який потребує автоматизації. У 1986 році Халл заснував першу компанію 3D Systems Inc [3][4][5], яка почала втілювати у комерційному просторі цей метод, яка на даний момент базується в місті Рок-Хілл, штат Південна Кароліна. Недавно були проведені перші роботи по побудові математичний моделей процесу стереографії і алгоритмів проектування, щоб дозволити визначити чи може запропонований об'єкт бути виконаний за допомогою даного методу.[6]

Технологія

Стереолітографія це виробничий процес 3D-друку, яка використовує ємність з рідиною, яка здатна тверднути під дією ультрафіолетового лазера, утворюючи деталі із шарів. Для побудови кожного шару лазер проходить по поперечному перерізу деталі на поверхні цієї рідкої смоли. При дії світла ультрафіолетового лазера смола твердішає відповідно будуючи шар моделі заданої форми і з'єднується з попереднім шаром, який знаходиться знизу.[7] слоями, формируемыми под действием лазерного излучения на подвижной платформе[8]

Після того як шар був побудований, рухома платформа спускається на відстань, яка дорівнює товщині одного шару, яка зазвичай складає 0,05 мм до 0,15 мм. На цій новій поверхні рідини, друкується наступний шар зразка, беручи початок з попереднього шару. В результаті такого процесу формується повна 3-D модель. Після цього, отриману деталь занурюють в хімічну ванну, щоб очистити від надлишку смоли і згодом доводять процес отвердіння в ультрафіолетовій печі.[8][9].

Див. також

Примітки
  1. How Stereolithography Works. THRE3D.com. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 4 лютого 2014.
  2. U.S. Patent 4,575,330 («Apparatus for Production of Three-Dimensional Objects by Stereolithography»)
  3. [[3D Systems Inc]] Company Info. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 22 липня 2014.
  4. Stereolithography. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 22 липня 2014.
  5. What is Stereolithography?
  6. B. Asberg, G. Blanco, P. Bose, J. Garcia-Lopez, M. Overmars, G. Toussaint, G. Wilfong and B. Zhu, "Feasibility of design in stereolithography, " Algorithmica, Special Issue on Computational Geometry in Manufacturing, Vol. 19, No. 1/2, Sept/Oct, 1997, pp. 61-83.
  7. Зленко М.А., Попович А.А., Мутылина И.Н. Аддитивные технологии в машиностроении. - Санкт-Петербург: Издательство политехнического университета. - 2013. – С. 87 - 96. – 222 с. -
  8. В.Слюсар (2003). Фаббер-технологии. Новое средство трехмерного моделирования (рос.). Журнал "Электроника: наука, технология, бизнес" - 2003. - № 5, с. 54 - 60. Процитовано 20 липня 2017.
  9. В.Слюсар (2008). Фабрика в каждый дом (рос.). Вокруг света. – № 1 (2008). - Январь, 2008. Процитовано 20 липня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.