Стефан Батрух

Народився 15 червня 1963 року в М'ястку, на Помор'ї у Польщі, як наймолодший син з восьми дітей, четверо братів та сестер подружжя Андрія Батруха та Катерини з роду Долбанів.

Навчався у місцевій початковій школі ім. Тараса Шевченка з українською мовою навчання.

У 1978 році розпочав навчання в Загальноосвітньому Ліцеї ім. М. Коперника в Колобжезі. Поєднував відвідини школи з активною громадською діяльністю, належав до католицького молодіжного руху. У цей час також цікавився історією мистецтва, був членом шкільного художнього гуртка.

У 1982 році склав успішно атестат зрілості і отримав диплом про закінчення середньої школи. Згодом вступає до Василіянського ордену і продовжував навчання у Вищій митрополичій семінарії у Варшаві. Після двох років переїхав до Люблінської духовної семінарії, яку закінчив у 1989[3] р. Під час навчання провадив душпастирську діяльність серед молоді, був залучений до греко-католицького молодіжного руху «Сарепта», проводив зустрічі та катехизацію із студентами люблінських університетів, виконував обов'язки декана греко-католицьких семінаристів, організовував конференції та різноманітні культурні заходи, релігійні святкування.

У Люблінському католицькому університеті під керівництвом о. проф. Юзефа Кудасевича написав магістерську працю під назвою «Перикопа мудреців зі сходу (Мт 2,1-12) у текстах літургійних візантійської церкви на Різдво Христове».

Після закінчення навчання пройшов однорічне стажування в монастирі Студіон в Маріно поблизу Рима. Повернувшись до Любліна, був висвячений на диякона в церкві семінарії і розпочав навчання на ліценціаті з теології духовності, а також психологічного консультування та психотерапії в Люблінському католицькому університеті.

4 травня 1991 р. у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у родинному містечку Білий Бір був поставлений Владикою Іваном Мартиняком на священника.

Організовував літні табори для дітей, молоді та студентів, проводив молодіжні реколекції. Співпрацює із Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії, з якими організовував формаційні зустрічі та дні духовної віднови. Після створення у 1993 році архієпископом Перемишльсько-Варшавським Іваном Мартиняком у Любліні греко-католицької парафії св. Йосафата, був призначений її парохом. Парафія не мала власного храму чи парафіяльного будинку і на той час нараховувала близько ста прихожан, а душпастирське життя велося в орендованому костелі на вул. Зеленій. За підтримки люблінської громади о. Батрух здійснив успішне перенесення греко-католицької церкви з XVIII століття з прикордонної зони до Любліна[4]. Історична сакральна дерев'яна пам'ятка архітектури, реконструйована у 1997 році, була нагороджена міністром культури «Сибілла-2002», а маршалок Люблінського воєводства нагородив цей проект щорічною культурною премією. Паралельно з душпастирською роботою в Любліні о. Батрух  проводив низку реколекцій у Польщі, Словаччині, Німеччині, Австрії, Іспанії, Італії, Канаді, Америці та Україні. Започаткував програму великопісних реколекцій для старшокласників та дні духовної віднови для молодих подружніх пар, а також формаційну програму для сестер із Центральної та Східної Європи. Організовував спільні поїздки на світові та європейські зустрічі молоді. Разом із сестрами взявся за будівництво Екуменічного будинку  соціальної опіки у Пралківцях біля Перемишля, який був відкритий та освячений 4 червня 2005 року. Співпрацює з греко-католицькою семінарією в Любліні, де служить духівником та сповідником.[5]

Опублікував багато популярних та наукових статей про духовність і культуру прикордонних земель, давав інтерв'ю в місцевих та національних журналах. Виступав у радіо- та телевізійних програмах та репортажах, був коментатором паломництва Папи Івана Павла ІІ до України для польського телебачення. У 2001 році захистив докторську дисертацію на теологічному факультеті Люблінського католицького університету під назвою «Модель християнського життя у світлі аскетичних творів св. Василія Великого», яку підготував під керівництвом о. проф. Єжи Місюрека, яку було перекладено та видано українською мовою у 2007 році в Видавництві «Свічадо». Співпрацював з Українським католицьким університетом у Львові, Університетом св. Павла в Оттаві, Люблінським католицьким університетом та редакцією Католицької енциклопедії.

Отець Батрух долучився до створення трьох документальних фільмів режисера Гжегожа Лінковського:

• Невигідний / Niewygodny про митрополита Андрея Шептицького. У цьому фільмі отець Батрух, натхненний словами Івана Павла ІІ під час його паломництва Україною в 2001 році, вирішує пояснити суперечку, пов'язану з діяльністю Андрея Шептицького, митрополита Львівського.[6]
• Парох Майданека / Proboszcz Majdanka про блаженного Омеляна Ковча, котрий загинув в концтаборі Майданеку. Метою фільму є наблизити діяльність блаженного, який був прикладом відданого служіння, поєднання між собою різних культур та релігій.[6]
• Вибачити всяке зло / Wybaczyć wszelkie zło, у фільмі робиться спроба довести, що варто шукати шляхів поєднання між польським і українським народом, того, що об'єднує нас, а не ділить.[6]

Бере участь у роботі секретаріату Капітули польсько-українського примирення та Комітету вшанування пам'яті бл. Омеляна Ковча, які щороку нагороджують невтомних прихильників діалогу та примирення. Ініціатор транскордонних зустрічей на польсько-українському кордоні під назвою «Європейські дні добросусідства»[7], які користуються великою популярністю та отримали численні нагороди та премії, зокрема від Президентів Польщі та України. Протягом багатьох років коментував греко-католицькі літургії на щорічних святкуваннях для телебачення. Заснував Фундацію духовної культури пограниччя[8], яка займається питаннями релігійного та культурного діалогу, організовує міжнародні наукові конференції та зберігає історичні пам'ятки на стику східних та західних традицій, зокрема ремонт церкви в Корчмині та церкви у Вижнянах, що біля Львова. Отець Батрух є членом Товариства порятунку церкви в Балигороді.