Стефан Воїслав

Походив з династії Воїславовичів. Згідно Хроніки священика Дукля, його батьком був князь Дуклі Драгомир, а мати - донька князя Рашки Лютомира.

Після смерті двоюрідного брата Йована Володимира у 1016 році успадкував володіння батька Драгомира. 1018 року після смерті Драгомира став ватажком дуклян. Того ж року візантійський імператор Василь II надав Стефану Воїславу посаду топарха (намісника) Зети і Стон. Він підкорявся візантійському стратегу в Дубровнику.

Деякий час він залишався вірним імператору з огляду на потугу Візантії. 1025 року, скориставшись послабленням візантійської держави після смерті Василя II Болгаробійця, Стефан Воїслав розпочав боротьбу за незалежність, яка посилилася з 1034 року. Використовуючи партизанську тактику в гірській місцині, він зумів зайняти значні області князівств Травун'я та Захумл'є. 1036 році імператор Михайло IV призначив Стефана архонтом Дуклі. До 1039 року контролював узбережжя від Стону до міста Скадар (сучасне м. Шкодер, Албанія).

Приводом до відкрито конфлікту стало захоплення сербами у 1039 році вантажу візантійського корабля у 10 кентенаріїв золота. Стефан Воїслав відмовився повернути здобич імператору Михайлу IV Пафлагону. Останній спрямував війська проти Дуклы. Втім війська Стефана Воїслава влаштували ворогові засідку, завдавши візантійцям поразки.

Війна проти візантійців тривала протягом ще 2 років. Вирішальна битва відбулася біля міста Бар, в якій дукляни на чолі зі Стефаном Воїславом та його синами завдали нищівної поразки візантійцям. Того ж року проти Стефана рушив Людовід, князь Захумл'є, якого підкупили візантійці. У битві на пагорбі Клобук (поблизу сучасного Конавлі) Стефан Воїслав здобув нову перемогу. Завдяки цьому Дукля стала фактично незалежною.

На момент смерті у 1043 році контролював значну частину Адріатичного узбережжя від Стон до Дурреса, князівства Травун'я, Рашку, Дуклю. Землі були поділені між синами.