Стефан Печерський

Стефан Печерський (нар. бл. 1040 р. — пом. 27 квітня 1094) — святитель, єпископ Володимирський (на Волині), яка нині розділена[1].

Йомвірно походив із боярського роду. З молодих літ подвизався у Печерському монастирі під доглядом преподобного Феодосія, у якого був улюбленим учнем. Після постригу в ченці його поставлено начальником хору, або уставщиком. За дорученням преподобного Феодосія в церкві проповідував братії слово Боже. Перед смертю преподобний Феодосій на прохання ченців у 1074 р. призначив Стефана ігуменом Печерського монастиря, заповідаючи дотримуватися статуту й закінчити будову нової головної мурованої монастирської церкви. Преподобний Стефан розбудував монастир і обгородив його дерев'яною стіною. У 1078 р. за невияснених причин братія виступила проти нього й він був змушений не тільки залишити ігуменство, а й Печерський монастир. Тоді святитель Стефан недалеко від цього монастиря на схилі гори біля урочища, що називалося Кловим, при допомозі побожних боярів, заснував новий монастир на честь покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. (Цей монастир, відомий під назвою Кловський, проіснував недовго. У 1096 р. половці його цілковито зруйнували під час нападу на Київ). Як ігумен цього монастиря, преподобний Стефан здобув загальну пошану. Коли вмер єпископ Володимирський на Волині, Київський митрополит Іван біля 1090 р. поставив його в єпископи на Володимир-Волинську кафедру. З Волині святитель Стефан приїжджав до Києва, відвідував Кловський монастир і був у Печерському монастирі під час відкриття мощей преподобного Феодосія в 1091 р. Він відзначився багатьма добрими справами. Упокоївся 27 квітня 1094 р. Похований у місті Володимирі-Волинському. Пам'ять преподобного Стефана вшановується 10 травня (27 квітня за ст. ст.).