Українська православна церква Київського патріархату

1992 року Митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) Архієрейський Собор УПЦ (за його відсутності) усунув з посади і обрав нового предстоятеля УПЦ (МП) — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (РПЦ).

1997 року за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено 1992 року) за «розкольницьку діяльність».

Під час офіційної зустрічі делегації Вселенського патріархату з Президентом України Віктором Ющенком 24 березня 2005 р., голова делегації архієпископ Скопельський Всеволод (Майданський) передав послання патріархату: «Материнська Церква, Константинопольський Патріархат, вважає, що її донька — Московський Патріархат — має ту канонічну територію, яка існувала в неї до 1686 року. Підпорядкування Київської Митрополії Московській Церкві було здійснено Патріархом Діонісієм IV без згоди та затвердження Святим і Священним Синодом Великої Церкви Христової»[6].

Кількість релігійних організацій (громад, братств тощо) в Україні, 2008 р. Структура по областях. (дані Держкомнацрелігій)

Динаміка кількості громад УПЦ-КП за даними Держкомнацрелігій

Частка громад Української православної церкви Київського патріархату станом на 01.01.2010

Згідно з опитуванням Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, здійсненим у 2000 р.[7], більшість опитуваних (66 %) вважає себе належними до православ'я, причому третина з них (21,8 % опитаних) визнає себе вірними УПЦ-КП, яка посідає таким чином перше місце серед українських церков за чисельністю симпатиків. Кількість активних вірян підрахувати неможливо, оскільки участь у церковному житті в опитуваннях не враховується. 2004 року Всеукраїнська соціологічна служба здійснила опитування, що свідчить: 50,44 відсотка респондентів асоціювали себе з УПЦ КП, тоді як 26,13 % — з УПЦ МП[8][9]. У грудні 2006 р. у столиці України Києві 52 % опитаних вважають себе належними до Київського Патріархату і тільки 8 % — до Московського Патріархату[10]. У 2018 році 42,7 % православних вважають себе вірянами Київського патріархату[11].

УПЦ-КП була добре представлена в центрі та на заході України, але мала дуже слабкий вплив на переважно російськомовних сході та півдні. УПЦ-КП не визнавалася (не мала євхаристійного спілкування) жодною іншою Помісною Православною Церквою, зокрема Вселенським патріархатом Константинополя чи Московським патріархатами, і не входила до Східної Православної Церкви (сукупності Помісних Церков, що перебувають між собою в євхаристійнім спілкуванні).

УПЦ (МП) посідає перше місце серед церков за чисельністю громад (понад 11 000), що більше, ніж УПЦ-КП, УАПЦ, УГКЦ і РКЦ, разом узятих (близько 10 000). Хоча це окрема церква, вона знаходиться в церковному спілкуванні з Російською православною церквою (тобто не автокефальна в повному сенсі), тому частиною суспільства не визнається за національну.

За даними державного комітету в справах національностей та релігій станом на 1 січня 2007 року УПЦ-КП мала: 3882 громади, 43 монастирі з 165 ченцями (для порівняння: в УПЦ(МП) 4399 ченців, в УГКЦ — 1235), 2867 священнослужителів, 16 навчальних закладів з 1162 слухачами, 1174 недільні школи, 35 періодичних видань[12].

Українська православна церква Київського Патріархату є домінантна конфесія на території країни за рівнем зростання (200—300 парафій та інших структур на рік[13]).

Влітку 2008 року майже третина українців (32,6 %) вважали, що Українська православна церква Київського патріархату є історичною правонаступницею православної церкви, заснованої в Київській Русі 988 року[14].

Загалом за словами Святійшого Патріарха Київського і Руси України Філарета Українська православна церква (Київський, Московський Патріархат разом з УАПЦ) є найбільшою православною церквою світу, однак на сьогоднішній день Українська православна церква Московського Патріархату не є повністю незалежною від Російської православної церкви, яка намагається будь що зберегти юрисдикцію над УПЦ-МП:

Тому й точиться така жорстока боротьба за Україну. Бо якщо наша церква буде визнана автокефальною, то Російська вже не буде найбільшою. За кількістю парафій на сьогодні українське православ'я більше за російське. Якщо в Росії 12 тис. парафій, то в Україні – 15 тис. Якщо в Росії менше ніж 100 архієреїв, то в Україні – понад 100. У Росії 67 єпархій, в Україні – 85. Тобто статистика не на користь Росії, тому вони ніколи не погодяться на нашу автокефалію. А ось такий приклад: за даними МВС, на Пасху в Україні до церков прийшли 11 млн вірян за 47-мільйонного населення, а в Росії при 142 млн до храмів прийшли 8 млн вірян. Тобто в Україні Пасху святкувало майже 25% населення, а в Росії – 5%. Ось тому незалежність Української церкви і стоїть на перешкоді Російській бути головною у світовому православ’ї.[15]

Від початку збройної агресії Росії проти України в 2014 році з УПЦ МП до УПЦ КП станом на 1 січня 2017 року перейшло близько 450 громад.[16][17] Війна в Україні спонукала УПЦ КП на початку 2015 р. заснувати спеціальну нагороду — медаль «За жертовність та любов до України».

30 грудня 2017 року секретар Священного Синоду УПЦ (Київського Патріархату) архієпископ Євстратій (Зоря) повідомив про процес створення в Україні єдиної помісної православної Церкви:

«На жаль, не дивлячись на певні можливості, діалог з цього питання так і не просунувся. Адже обидві сторони мають різні бачення майбутнього Церкви в Україні. Для Київського Патріархату принциповим є повна адміністративна незалежність Церкви в Україні від зарубіжних релігійних центрів. Для Московського Патріархату єдиним способом існування Церкви є підпорядкованість православних мирян в Україні Російському Патріархату. Поки Московський Патріархат буде наполягати на такій моделі, діалог не просунеться, адже ми, як Київський Патріархат, не згодні і ніколи не погодимося на те, щоб піти під владу Москви. Ми цього не робили раніше, тим більше, цього не буде тепер, не буде і в майбутньому — особливо з огляду на ту агресію, яку Росія здійснила і продовжує здійснювати проти України»[18]

19 квітня 2018 року Верховна Рада України підтримала звернення президента України до Вселенського патріарха Бартоломія про надання томосу про автокефалію православної церкви в Україні. 22 квітня Святим і Священним Синодом Вселенського Патріархату було прийнято рішення про початок процедур, необхідних для надання автокефалії.[19]

1. Святитель Петро Могила (1596—1647, пам'ять 1 (14) січня) канонізований 12 грудня 1996[27]
2. Святитель Павло (Конюшкевич) митрополит Тобольський (1705—1770, пам'ять 4 (17) листопада), канонізований 14 травня 1999 р[28].
3. Преподобний Іов Манявський (бл. 1550—1621, пам'ять 29 грудня (11 січня) і 24 червня (7 липня)), канонізований 15 липня 2004[28] .
4. Преподобний Феодосій Манявський (+1629, пам'ять 24 сентября (7 жовтня) і 24 червня (7 липня)), канонізований 15 липня 2004[28].
5. Святитель Арсеній (Мацієвич), священномученик (1697—1772, пам'ять 28 лютого (12 березня)), канонізований 15 липня 2004 р[28].
6. Благовірний великий князь Ярослав Мудрий (бл. 978—1054, пам'ять 20 лютого (4 березня)), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі[27].
7. Благовірний князь Костянтин Острозький (1526—1608, пам'ять 13 (26) лютого), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі .
8. Святитель Іов Борецький (1560—1631, пам'ять 2 (15) березня), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі
9. Праведний Петро Багатостраждальний (Калнишевський) (1691—1803, пам'ять 1 (14) жовтня), канонізований 11 липня 2008 року на Помісному Соборі з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі. Собор новомучеників і сповідників XX століття (+ XX століття, пам'ять в неділю 2-гу після П'ятидесятниці), канонізування 27 липня 2011 р.
10. Преподобний Меркурій Бригинський (1870—1956, пам'ять 25 листопада (7 грудня)), канонізований 7 грудня 2011 р.
11. Благовірний князь-мученик Оскольд, первомученик Київський (+882, пам'ять в неділю 2-гу після П'ятидесятниці), канонізований 27 червня 2013 на Помісному Соборі з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі
12. Благовірний князь Володимир Василькович (1249/1250 — 1288, пам'ять 10 (23) грудня і 10 (23) жовтня), канонізований 27 червня 2013 на Помісному Соборі з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі як місцевошанований святий Волинського краю
13. Мученик Данило Братковський, страстостерпець Волинський (+1702, пам'ять 26 листопада (9 грудня) і 10 (23) жовтня), канонізований 27 червня 2013 на Помісному Соборі з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі як місцевошанований святий Волинського краю.

Українська Православна Церква Київського Патріархату здійснювала свою діяльність на основі Священного Писання і Священного Передання; соборноправності, канонів і правил святих апостолів; правил і постанов семи Вселенських Соборів; правил і постанов Помісних Соборів і Святих Отців; постанов своїх Помісних і Архиєрейських Соборів, Священного Синоду і Указів Патріарха Київського і всієї Руси-України; Статуту УПЦ КП.

Вищими органами церковної влади і управління церквою були Помісний Собор, Архиєрейський Собор, Священний Синод на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України (Місцеблюстителем);

Єпархіальним органом церковної влади і управління є правлячий єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою та єпархіальними зборами;

Органом парафіяльного управління є настоятель парафії з Парафіяльною радою і Парафіяльним зборами.

Право церковного суду мають: над єпископом: у першій інстанції — Священний Синод або Архиєрейський Собор, у останній апеляційній інстанції — Помісний Собор на чолі з Патріархом; над священиком і дияконом: у першій інстанції — єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою, у апеляційній інстанції — Священний Синод; у виключних випадках за рішенням Патріарха і Священного Синоду справа може бути подана на розгляд Архиєрейського Собору; над іншими церковнослужителями та мирянами: у першій інстанції — настоятель з Парафіяльною радою, у апеляційній інстанції — єпархіальний архиєрей з Єпархіальною радою; у виключних випадках за рішенням єпархіального архиєрея справа може бути подана на розгляд Патріарха і Священного Синоду.

Київська патріархія та синодальні установи

Київська патріархія є центральною установою Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка об'єднує Синодальні структури, і якою безпосередньо керує Патріарх Київський і всієї Руси-України (Місцеблюститель), вона також має виключне право повноважно представляти Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священний Синод в межах своєї діяльності та своєї компетенції. Для допомоги Патріарху Київському і всієї Руси-України (Місцеблюстителю) в керівництві поточною діяльністю Київської патріархії Патріарх (Місцеблюститель) призначає Керуючого справами Київської патріархії в архієрейському сані та визначає обсяг його обов'язків і повноважень. Фінансами Київської патріархії безпосередньо розпоряджається Патріарх Київський і всієї Руси-України, він укладає угоди від імені Київської патріархії, видає доручення, відкриває рахунки, в тому числі і валютні, у банківських установах. Синодальні установи є установами УПЦ КП, які керують загально-церковними справами в межах їх компетенції а їх діяльність визначається статутами і положеннями, затвердженими Патріархом Київським і всієї Руси-України. Київська патріархія і синодальні установи є органами виконавчої влади Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священного Синоду.

Синодальні установи створюються, реорганізуються або ліквідуються за рішенням Архиєрейського Собору чи Священного Синоду і підзвітні їм. Статути Київської патріархії і синодальних установ, а також зміни та доповнення до них затверджуються Патріархом Київським і всієї Руси-України. Синодальні установи очолюють особи, яких призначає Священний Синод.

Капелани Синодального управління військового духовенства разом з головою управління митрополитом Іоаном (Яременко)

20 жовтня 2018 року Синод УПЦ КП затвердив новий повний титул Предстоятеля Церкви:[29]

• Повний титул має таку форму: «Святіший і Блаженнійший (ім'я), Архиєпископ і Митрополит Києва — Матері міст Руських, Галицький, Патріарх всієї Руси-України, Свято-Успенських Києво-Печерської та Почаївської Лавр Священноархимандрит».
• Скорочений титул має таку форму: «Святіший (ім'я), Патріарх Київський і всієї Руси-України».

Згідно зі статутом Церкви, літургічною мовою в єпархіях на території України є українська мова. Хоча, за побажанням національних меншин, у парафії може бути використана їхня національна мова поряд з українською. Українська мова у богослужіннях переважно використовується також у Німецькому деканаті, Вікаріаті УПЦ КП у США і Канаді, Православному вікаріаті Австралії, Патріарших парафіях по всьому світу, засновниками яких є україномовне населення.

У Білгородсько-Обоянській та Богородській єпархіях (Російська Федерація) використовують, в основному, церковнослов'янську мову. Зокрема й тому, що парафії розташовуються у регіонах, де абсолютна більшість людей не володіють українською мовою.

У Вікаріаті УПЦ КП у США та Канаді поряд з українською мовою також використовують англійську і японську (лише у Православній місії святого Юди у Токіо).

Предстоятелем Української Православної Церкви — Київського Патріархату був — Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України.

• Білгородська єпархія
• Одесько-Балтська єпархія
• Переяславська єпархія
• Полтавська єпархія
• Сумська єпархія
• Східно-Молдовська єпархія
• Харківська єпархія
• Херсонська єпархія
• Хмельницька єпархія
• Чернівецька єпархія
• Російський екзархат
• Український православний вікаріат УПЦ КП у США і Канаді

На час ліквідації в 2018 році до складу УПЦ КП входили 35 єпархій:

а також

• Український православний вікаріат УПЦ КП у США і Канаді
• Вікаріат в Австралії
• Європейський екзархат
• Російський екзархат

Чисельність релігійних громад за адміністративно-територіальними одиницями України станом на 2004 й 2017 року (без урахування території окупованого Криму) й відсоток збільшення кількості громад:[31]

Михайлівський Золотоверхий монастир (Київська єпархія)

• Київська православна богословська академія
• Львівська православна богословська академія
• Волинська православна богословська академія
• Рівненська духовна семінарія
• Івано-Франківський богословський інститут
• Тернопільська духовна семінарія
• Богословське відділення КПБА

20 лютого 2014 року Синод УПЦ КП прийняв рішення про припинення поминання влади під час богослужінь: «Враховуючи, що державною владою не були почуті неодноразові заклики церкви до неї не застосовувати зброю проти народу, який обрав владу для служіння собі та Україні, а не для вчинення насильства і вбивств, — припинити з 20 лютого 2014 року поминання влади під час богослужінь». Усі священики до наступного рішення Синоду мають молитись «за Богом бережену Україну нашу і український народ» без згадування влади[34].

• «Київський патріархат — помісна українська православна церква». Історико-канонічна декларація. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП. 2007. 168 стор. Наклад — 50 000 прим.