Стефан Фонтен
Стефан Фонте́н (фр. Stéphane Fontaine) — французький кінооператор. Працює у Європі та в США.
| Стефан Фонтен | |
|---|---|
| Stéphane Fontaine | |
| Дата народження | невідомо |
| Місце народження | [[|]] |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінооператор |
| Alma mater | Національна вища школа імені Луї Люм'єра |
| Роки активності | 1996 — наш час |
| IMDb | ID 0284860 |
| Нагороди та премії | |
| «Сезар» (2006, 2010) | |
Біографія
У 1985 закінчив Вищу школу Луї Люм'єра (фр. École nationale supérieure Louis-Lumière, ÉNSLL) у Парижі[1]. Кар'єру в кіно він починав як асистент оператора; працював над такими фільмами, як «Чтиця» (реж. Мішель Девіль, 1988), «Коханці з Нового мосту» (реж. Леос Каракс, 1991) та «Ірма Веп» (реж. Олівє Ассаяс, 1996), був головним оператором другої знімальної групи фільму «Історія робиться вночі» (реж. Ілкка Джарві-Латурі, 1999).
Першим повнометражним фільм Стефана Фонтена як оператора-постановника став фільм «Як я обговорював… (моє сексуальне життя)», поставлений режисером Арно Деплешеном у 1996 році.
У 2008 році працював у Голлівуді над фільмом режисера Баррі Левінсона «Одного разу в Голлівуді» з Робертом Де Ніро у головній ролі.
У Франції Стефан Фонтен був оператором трьох фільмів режисера Жака Одіара — «І моє серце завмерло» (2005), «Пророк» (2009) та «Іржа та кістка» (2012). За перші дві стрічки Стефана Фонтена було удостоєно Премії «Сезар» за найкращу операторську роботу, а фільм «Пророк» у 2009 році отримав також Гран-прі Каннського кінофестивалю.
Вибіркова фільмографія
- 1996: Як я обговорював... (моє сексуальне життя) / Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle), реж. Арно Деплешен
- 2002: Нове життя / La vie nouvelle, реж. Філіп Гранріє
- 2003: Лео грає: В компанії чоловіків / En jouant «Dans la compagnie des hommes», реж. Арно Деплешен
- 2004: Подивися на мене / Comme une image, реж. Аньєс Жауї
- 2005: І моє серце завмерло / De battre mon coeur s'est arrêté, реж. Жак Одіар
- 2006: Як каже Шарлі / Selon Charlie, реж. Ніколь Гарсія
- 2006: Мене звуть Елізабет / Je m'appelle Elisabeth, реж. Жан-П'єр Амері
- 2007: Поговори зі мною / Talk to Me, реж. Кейсі Леммонс
- 2008: Одного разу в Голлівуді / What Just Happened, реж. Баррі Левінсон
- 2009: Шпигуни / Espion(s), реж. Ніколас Шаада
- 2009: Пророк / Un prophète, реж. Жак Одіар
- 2009: Інший Дюма / L'autre Dumas, реж. Сефі Неббу
- 2010: Три дні на втечу / The Next Three Days, реж. Пол Хагіс
- 2011: Перше кохання / Un amour de jeunesse, реж. Міа Гансен-Льове
- 2012: Іржа та кістка / De rouille et d'os, реж. Жак Одіар
- 2013: Джиммі Пікар / Jimmy P., реж. Арно Деплешен
- 2014: Самба / Samba, реж. Олів'є Накаш, Ерік Толедано
- 2015: Фантастичний капітан / Captain Fantastic, реж. Метт Росс
- 2016: Вона / Elle, реж. Пол Верховен
Нагороди і номінації
| Нагороди та номінації | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат | |
| 2006 | Премія «Сезар» | Найкраща операторська робота | І моє серце завмерло | Нагорода | |
| Міжнародний кінофестиваль братів Манакі (Північна Македонія) | Золота камера 300 | Нагорода | |||
| 2009 | Бронзова камера 300 найкращому оператору | Пророк | Нагорода | ||
| Європейський кіноприз | Найкращий оператор | Номінація | |||
| 2010 | Премія «Сезар» | Найкраща операторська робота | Нагорода | ||
| 2013 | Іржа та кістка | Номінація | |||
| 2017 | Вона | Номінація | |||
| 2014 | Премія «Люм'єр» | Найкращий оператор | Джиммі Пікар | Номінація | |
Примітки
- STÉPHANE FONTAINE. cinematographers.nl. Процитовано 9.05.2015.
Посилання
- Стефан Фонтен на сайті IMDb (англ.)
- Сефан Фонтен в Інтернет-енциклопедії кінооператорів
- Інтерв'ю зі Стефаном Фонтеном(фр.)