Стибієва промисловість
Стибієва промисловість — підгалузь кольорової металургії, яка виробляє стибій і його сполуки.
Загальна характеристика
Збагачення стибієвих руд провадиться переважно флотацією із застосуванням ПАР і частково гравітаційними методами. Вилучення стибію від 70-75 до 89-91 % з отриманням концентратів, що містять від 30-32 до 36-55 % стибію. Стибій нижчих марок одержують осаджувально-відновлювальною електроплавкою в руднотермічних печах, а вищих марок — гідрометалургійним способом. Стибій високої чистоти отримують анодним рафінуванням стибію вищих марок в калій-лужному електроліті при т-рі 80-90 оС.
У 1995—2000 рр. видобуток і виробництво стибію здійснювалося у 17 країнах. С.п. розвинена в Китаї (розробляється найбільше в світі род. Сигуаньшань), Болівії і ПАР, а також в Таїланді, Мексиці, Малайзії, Туреччині, США, Марокко, Чехії, Канаді, Перу, Італії, Алжирі і Австралії. Порівняно невеликі запаси є в Австрії, Іспанії, М'янмі і інш. Бл. 90 % запасів укладено в родовищах власне стибієвих руд.
Найбільші компанії з видобутку стибієвих руд на межі ХХ-ХХІ ст. — «Empresa Minera Unificada S.А.» («Emusa»), «Consolidated Murchison Ltd.», «Compania Minera у Refonadora Mexicana S.А.» (Мексика).
Світове виробництво стибію у 2001—2003 рр. — 110-81 метричних тонн
Осн. експортери стибієвих руд і концентратів — Болівія, Таїланд, ПАР, Мексика, Марокко. Імпортують сировину перев. розвинені країни — США, Японія, Франція, Велика Британія, ФРН. Понад 80 % виробництва стибієвої продукції зосереджено в розвинених постіндустріальних країнах (США, Японія, Велика Британія, Бельгія, Франція, Нідерланди), що практично не мають, за винятком США, власної сировинної бази. Бл. 90 % стибію вилучається з власне стибієвих, переважно антимонітових, руд. При цьому практично всі їх окиснені різновиди втрачаються (іноді до 30 % від загальних запасів) через відсутність методів вилучення при збагаченні оксидних мінералів. Приблизно 5 % металу надходить за рахунок переробки комплексних руд і 5 % припадає на частку стибіїстого свинцю, який отримують попутно при переробці свинцевих концентратів.
Стибієва промисловість: світове виробництво1,2'
(метричних тонн)
Країни |
Роки | ||||
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 | |
Австралія |
1679 |
1511 |
1380 |
1200 e |
1300 |
Болівія3 |
2790 |
1907 |
2264 |
2336 r |
2300 |
Канада4 |
357 |
433 r |
234 |
143 |
143 |
Китайe |
89 600 |
110 000 |
140 000 r |
100 000 r |
70 000 |
Киргизстанe |
100 |
150 |
150 |
150 |
40 |
Мексика5 |
273 |
52 |
81 |
155 |
160 |
Марокко e, 4 |
250 |
- |
- |
- |
- |
Перу (рафінований) |
255 |
461 |
274 |
356 r |
356 |
Росія e (промисловий) |
4000 |
4500 |
4500 |
- |
- |
ПАР5 |
5278 |
4104 |
4927 r |
5746 r |
5310 |
Таджикистан e |
1800 |
2000 |
2500 |
3000 |
1800 |
Таїланд |
59 |
84 |
40 r |
10 r |
40 |
Туреччинаe |
180 |
360 |
370 |
370 |
350 |
Весь світ |
107 000 |
126 000 r |
157 000 r |
113 000 r |
81 600 |
eоцінка; r– розрахункові дані; 1– узагальнені на кінець травня 2004 р.; 2–по видобутій руді; 3–по руді і концентрату; 4–по концентрату; 5–включно зі стибієм, який видобувають в інших країнах і виплавляють у Мексиці
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.