Стильометрія

Стильометрі́я— допоміжна дисципліна з вивчення стилю пам'ятки.

Завдання стильометрії — довести науковому товариству про повну відповідність пам'ятки означеному стилю за умови відсутності її дати або для підтвердження дати. Засоби стильометрії, навпаки, можуть свідчити про невідповідність пам'ятки означеній даті і означеному стилю. Термін «стильометрія» запропонував польський філософ Вінцентий Лутославський в 1890 р.[1]

Стильометрія широко використовується з доби італійського Відродження при дослідженнях античних та середньовічних текстів. Важливість стильометрії і текстології для наукових досліджень обумовлена широким виготовленням і використанням фальшивих заповітів і документів в добу європейського середньовіччя з метою мати спадкові права володаря на землі, права на зарахування в пільгові стани тощо. Широко використовується при аналізі середньовічних текстів, документів, копій рукописів, а також при дослідженнях середньовічних мініатюр і живопису як такого темперою і олійними фарбами.

Блискучий зразок стильометрії при дослідженні середньовічного тексту дав італійський гуманіст, знавець мов, критик і текстолог Лоренцо Валла (1407–1457) в творі 1440 року «Про фальшивість Костянтинового дару», викривши його фальшивість.

В 19 ст. стильометрія застосовувалась для аналізу різних текстів в літературознавстві і в криміналістиці з метою виявлення авторства. В 20 ст. до аналізу анонімних чи підозрілих текстів використовують комп'ютерні технології.


Див. також

Примітки
  1. Lutosławski, Wincenty (1898). Principes de stylométrie appliqués à la chronologie des œuvres de Platon. Revue des Études Grecques. с. 61–81. ISBN 0035-2039. Перевірте значення |isbn= (довідка).

Джерела
  • Wincenty Lutosławski: Principes de stylométrie. In: Revue des études grecques 41, 1890, S. 61-81.[1]
  • S. Michaelson & A. Q. Morton: Positional stylometry. In: A. J. Aitken, R. W. Bailey, N. Hamilton-Smith (eds.): The Computer and Literary Studies. Edinburgh University Press, Edinburgh 1973, ISBN 0-85224-232-8, S. 69-83.
  • Michael P. Oakes: Statistics for Corpus Linguistics. Edinburgh University Press, Edinburgh 1988, ISBN 0-7486-1032-4.
  • J. M. Zemb: La stylométrie. In: Pierre Guiraud & Pierre Kuentz (eds.): La stylistique. Lectures. Klincksieck, Paris 1970, S. 214–222.
  • Patrick Juola: Authorship Attribution (PDF; 1,4 MB), Foundations and Trends in Information Retrieval. Vol. 1, No. 3, 2006, S. 233–334.
  • Zenkov Andrei V., A Method of Text Attribution Based on the Statistics of Numerals, Journal of Quantitative Linguistics, 2017, http://dx.doi.org/10.1080/09296174.2017.1371915
  1. Adam Pawłowski: Wincenty Lutosławski (1863–1954). A Forgotten Father of Stylometry. In: Glottometrics 8, 2004, S. 83-90.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.