Стиль керівництва

Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

Стильові шкали

Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин:

  • змісту задачі і термінів її розв'язання;
  • особистості керівника;
  • особливостей колективу і виконавця;
  • специфіки «поточного моменту»;
  • інші фактори.

Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в цей час потрібно. Існують дві основні стильові шкали:

  1. шкала влади, діапазон якої простирається від повної демократії до абсолютної автократії. Тут розглядається ставлення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління;
  2. шкала переваг, на якій відбивається ставлення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.

Види

По «шкалі влади» стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:

  • авторитарний (директивний)
  • демократичний (колегіальний)
  • ліберальний (поблажливий)

Їхні особливості відбиті в таблиці:

Таблиця Характеристика стилів керівництва[1]

Параметри взаємодії керівників з підлеглими
Стилі керівництва
авторитарний
демократичний
ліберальний
1. Прийоми ухвалення рішенняОдноосібно вирішує питанняПеред ухваленням рішення радиться з підлеглимиЧекає указівок від керівництва чи рішення наради
2. Спосіб доведення рішення до виконавцівНаказує, розпоряджається, командуєПропонує, проситьПросить
3. Розподіл відповідальностіБере на себе чи перекладає на підлеглихРозподіляє відповідальність відповідно до переданих повноваженьЗнімає із себе усяку відповідальність
4. Відношення до ініціативиПридушуєЗаохочує, використовує в інтересах справиВіддає ініціативу в руки підлеглих
5. Відношення до підбора кадрівБоїться кваліфікованих працівниківПідбирає грамотних працівниківПідбором кадрів не займається
6. Відношення до недоліків власних знаньУсе знає — усе вмієПостійно підвищує свою кваліфікацію, враховує критикуПоповнює свої знання і заохочує цю рису у підлеглих
7. Стиль спілкуванняТримає дистанцію, не товариськийДружньо налаштований, любить спілкуванняБоїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи
8. Характер відносин з підлеглимиДиктується настроємРівна манера поведінки, постійний самоконтрольМ'який, покладливий
9. Відношення до дисципліниПрихильник формальної твердої дисципліниПрихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людейВимагає формальної дисципліни
10. Відношення до морального впливу на підлеглихВважає покарання основним методом стимулювання. Заохочує тільки по святахВикористовує різні види стимулів, не завжди орієнтуючись на святаДіє приблизно так само, як і демократ

Крім розглянутих стилів керівництва в літературі пропонуються системи управління X, Y, Z:

  • Теорія X — авторитарний підхід до управління, тобто пряме регулювання і твердий контроль. Люди ледачі, мають потребу в примусі, контролі, керівництві, стимулюванні до сумлінної роботи, припускає страх покарання.[2]
  • Теорія Y — робітники — творці і їх потрібно наділяти повноваженнями. Це демократичний (партисипативний) підхід, що приводить до делегування повноважень, збагаченню змісту роботи, поліпшенню взаємин, визнанню того, що мотивація людей відбувається на основі складної сукупності психологічних потреб і чекань.[2]
  • Теорія Z — ця теорія розроблена на основі особливостей японського стилю управління, визначає ряд принципових положень: довгострокова, іноді довічна, система наймання на роботу, колективне прийняття рішень і колективна відповідальність, повільне просування по службі і неспеціалізованій кар'єрі (тобто ротація працівників через різні види робіт), неявний механізм контролю, усебічна турбота про персонал.[3]

Примітки

  1. Старобинський Е. Е. (1999) Як управляти персоналом, «Интел-Синтез», Москва.
  2. McGregor, D. (1960) The Human Side Of Enterprise, McGraw Hill Higher Education. ISBN 0070450927, ISBN 978-0070450929
  3. Ouchi W. (1981) Theory Z: how American business can meet the Japanese challenge, Addison-Wesley. ISBN 0201055244

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.