Структурна психологія

Структу́рна психоло́гія (англ. structural psychology) — термін, введений Е. Тітченером для позначення своєї психології, що протиставлялася ним функціональній психології. Розвиваючи ідеї В. Вундта, Тітченер доводив, що психологія повинна відволікатися від функціонального значення психіки, від ролі, що виконується свідомістю в поведінці.

Її завдання — вивчати структуру свідомості, розчленовувати будь-яке душевне явище на складові його елементи, непіддатливі подальшому аналізу, з'ясовувати закони об'єднання цих складових частин і розкривати зв'язок психологічної структури з фізіологічною організацією.

Структурна психологія Тітченера — концентроване вираження інтроспективного трактування психіки, яка обмежується лише сферою усвідомленого і досліджується як замкнута в самому собі свідомість. Методом С. п. служить аналітична інтроспективна — опис переживань в категоріях елементів свідомості. У положенні про можливість безпосереднього пізнання психіки реалізується позитивістський принцип про збіг єства і явища. Представники функціоналізму критикували концепцію Тітченера за ігнорування дарвінівської теорії про роль психіки в процесі пристосування (адаптації) організмів до середовища. В наш час^[коли?] С. п. представляє в основному історичний інтерес.