Стівен Артур Пінкер

Стівен Артур Пінкер
Steven Arthur Pinker
Стівен Пінкер, світлина 2005 року
Стівен Пінкер, світлина 2005 року
Народився 18 листопада 1954(1954-11-18) (67 років)
Монреаль
Країна  Канада
Діяльність психолог, мовознавець, антрополог, філософ, викладач університету, письменник-документаліст
Alma mater Університет Макгілла
Галузь експериментальна психологія, когнітивна наука
Заклад Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут
Ступінь докторський ступінь[1]
Науковий керівник Stephen Kosslynd
Аспіранти, докторанти Ґері Маркусd, Kyle Caved, Michael J. Tarrd, Jaemin Rheed[2], Jennifer B. Gangerd[2], Ann Senghasd[2], Michael T. Ullmand[2], Karin J. Stromswoldd[2] і Jess Gropend[2]
Членство Американська психологічна асоціація, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США[3]
Відомий завдяки: новим ідеям в галузі еволюційної психології та обчислювальної теорії розуму
Брати, сестри Susan Pinkerd
У шлюбі з Rebecca Goldsteind
Нагороди

премія Річарда Докінза (2013)

Гуманіст рокуd (2006)

William James Fellow Awardd (2016)

Walter P. Kistler Book Awardd (2005)

Fellow of the Cognitive Science Societyd

почесний член Комітету скептичних розслідуваньd

Troland Research Awardsd

Kistler Prized

Emperor Has No Clothes Awardd (2017)

Emperor Has No Clothes Awardd (2004)

honorary doctor of the University of Tromsød

Особ. сторінка stevenpinker.com
 Стівен Артур Пінкер у Вікісховищі

Сті́вен Пі́нкер (англ. Steven Pinker, нар. 18 вересня 1954, Монреаль, Квебек) — канадсько-американський науковець, який працює в галузі експериментальної психології та когнітивних наук, він є також автором праць з популяризації науки. Пінкер відомий як активний прихильник концепції еволюційної психології та «обчислювальної теорії розуму».

Академічна спеціалізація Пінкера — візуальне сприйняття та розвиток мови у дітей. Відомою є теза Пінкера про те, що мова, якою ми говоримо, є «інстинктом» або біологічною адаптацією, сформованою природним добором.

Біографія

Пінкер народився в Монреалі, Канада, 1954 року. Походить з єврейської родини, що мешкала в англомовній частині Монреаля. Батьки Стівена Пінкера — Розалін та Гаррі Пінкер.[4] 1971 року закінчив Д'юсон-коледж. Продовжив навчання в Університеті Макгілла, а згодом у Гарвардському університеті, де 1979 року отримав докторський ступінь за дисертацію з експериментальної психології. Протягом одного року займався дослідженнями в Массачусетському технологічному інституті (MIT), потім повернувся до Гарварду. З 1982 до 2003 року Пінкер викладав у департаменті Мозку та когнітивних наук в MIT, і став директором Центру когнітивних нейронаук (крім одного року, проведеного в Університет Каліфорнії, Санта Барбара в 1995–1996)[5].

2004 року Пінкер був названий журналом Time одним зі 100 найвпливовіших науковців та мислителів у світі[6]. Журнал «Foreign Policy» 2010 року включив його до списку 100 сучасних мислителів[7].

Він двічі був фіналістом Пулітцерівської премії, 1998 і 2003 року[8].

Почесний доктор Ньюкаслського університету, Університету Макгілла, Суррейського університету, Тель-Авівського університету та Університету Тромсе.

Пінкер одружений з письменницею Ребекою Голдстейн. Це його третій шлюб, проте своїх дітей у нього немає.

В одному з інтерв'ю Пінкер сказав, що ніколи не був релігійним в теологічному сенсі після того, як усвідомив себе атеїстом в 13 років, але в різні періоди вважав себе приналежним до єврейської культури[9]. Його політичні погляди були близькі до анархістських, але після заворушень в Монреалі 1969 року він розчарувався в анархізмі[10].

Теорія мови і розуму

Пінкера відомий своєю теорією засвоєння мови, дослідженнями синтаксису, морфології та значення дієслів, а також критикою конективістських моделей мови. У своїй книзі «Мова як інстинкт» (1994) він популяризує роботи Ноама Чомскі про вроджені здібності свідомості до мови, з тією різницею, що, з точки зору Пінкера, ця здатність сформувалася як адаптація за допомогою природного добору, а не є побічним продуктом еволюції. Він також підтримує ідею про комплексну людську природу, що складається з величезної кількості адаптивних здібностей розуму. Іншою важливою ідеєю Пінкера є те, що людська свідомість почасти працює за допомогою комбінаторної маніпуляції символами, що розходиться з багатьма конективістськими моделями.

Книги
  • «Мова як інстинкт» The Language Instinct (1994)
  • «Як працює розум» How the mind works (1997)
  • «Слова та правила: складові частини мови» / Words and Rules: The Ingredients of Language (1999)
  • «Чистий аркуш» / The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature (2002)
  • «Матерія думки» / The Stuff of Thought: Language as a Window into Human Nature (2007)
  • The Better Angels of Our Nature: The Decline of Violence in History and Its Causes (2011)
  • Субстанція мислення: Мова як вікно в людську природу. (2013)
  • «Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу» (2018)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120137305 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. NNDB — 2002.
  4. Google books
  5. Steven Pinker — Short Biography. Архів оригіналу за 29 грудня 2005. Процитовано 9 січня 2014.
  6. Steven Pinker — How Our Minds Evolved. Архів оригіналу за 30 грудня 2005. Процитовано 9 січня 2014.
  7. The FP Top 100 Global Thinkers. Foreign Policy. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
  8. The Pulitzer Prizes, General Nonfiction. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
  9. Steven Pinker: the mind reader. Guardian. 6 листопада 1999. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.
  10. Steven Pinker. This much I know. Guardian. 22 червня 2008. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.