Стів Керр

Народившись у Бейруті у родині американського науковця,[1] починав грати у баскетбол у команді старшої школи Палісейдс Чартер (Лос-Анджелес, Каліфорнія). На університетському рівні грав за команду Арізона (1983—1988). Будучи на першому курсі, втратив батька, якого застрелив у Лівані ісламіст.[2]

1988 року був обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 50-м номером командою «Фінікс Санз». Захищав кольори команди з Фінікса протягом одного сезону.

З 1989 по 1992 рік грав у складі «Клівленд Кавальєрс».

1992 року перейшов до «Орландо Меджик», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Чикаго Буллз», за яку він відіграв 6 сезонів. За цей час став триразовим чемпіоном НБА. 1997 року також виграв конкурс триочкових кидків на зірковому вікенді.

З 1999 по 2001 рік грав у складі «Сан-Антоніо Сперс», куди був обміняний на Чака Персона.[3] У складі команди з Сан-Антоніо знову став чемпіоном НБА 1999 року.

2001 року перейшов до «Портленд Трейл-Блейзерс», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри.

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Сан-Антоніо Сперс», до складу якої він повернувся 2002 року і за яку відіграв один сезон. 2003 року вп'яте у кар'єрі став чемпіоном НБА.

2003 року став баскетбольним коментатором на телеканалі TNT, де працював разом з уславленим Марвом Албертом.

2007 року був призначений генеральним менеджером «Фінікс Санс». За час своєї діяльності залучив до складу команди таких зірок як Шакіл О'Ніл, Бен Воллес, а також активно брав участь у перебудові команди. 15 червня 2010 року подав у відставку.

2010 року повернувся на телебачення як аналітик TNT. З 2011 року також коментував матчі NCAA.

Керр під час другого матчу фінальної серії НБА 2019

Керр у лютому 2015 року

2014 року став головним тренером команди «Голден-Стейт Ворріорс», замінивши на цій посаді Марка Джексона.[4] З першого ж сезону у тактиці команди застосував такі елементи як трикутна атака «Чикаго Буллз» Філа Джексона, простір та прискорення «Сан-Антоніо Сперс» Грегга Поповича та швидкий темп «Фінікс Санз» Елвіна Джентрі. Це допомогло команді виграти 67 матчів у сезоні, ставши 10-ю командою в історії НБА з більше ніж 60 перемогами у сезоні. У плей-оф почергово були обіграні «Нью-Орлінс Пеліканс», «Мемфіс Гріззліс» та «Х'юстон Рокетс». У фіналі НБА «Голден-Стейт» зустрівся з «Клівленд Кавальєрс», яких очолював також тренер-новачок Девід Блатт. Таким чином вперше в історії у фіналі НБА зустрілися два тренери-новачки, де перемогу святкував Керр, здобувши свій шостий титул загалом і перший як тренер.[5] Він також став першим тренером-новачком з часів Пета Райлі 1982 року, який виграв титул чемпіона НБА.

Через два дні після завоювання трофею пішов на лікарняний на невизначений термін через проблеми зі спиною.[6] На час відсутності Керра, що складало половину сезону, команду очолював виконувач обов'язків головного тренера Люк Волтон. На січень 2016 року, коли Керр повернувся з лікування «Ворріорз» мали 39 перемог у 43 матчах.[7] Стів довів цю цифру до 73 перемог за сезон, що дозволило побити рекорд «Чикаго» сезону 1995—1996, у яких тоді було 72 перемоги.[8] Того сезону був названий тренером року НБА.[9] Вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» знову зустрівся з «Клівлендом», проте цього разу програв у серії з семи матчів.

Наступного року втретє поспіль вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» вчергове зустрівся з «Клівлендом», святкувавши цього разу перемогу. Команда у плей-оф здобула 16 перемог при одній поразці, встановивши рекорд НБА.

2018 року знову вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» розгромив «Клівленд» у чотирьох матчах.

Наступного сезону «Голден-Стейт» вп'яте поспіль дійшов до фіналу НБА. Ослаблена травмами Кевіна Дюранта, Клея Томпсона та Демаркуса Казінса, кожен з яких пропустив частину фінальної серії, команда програла «Торонто», лідером якої був Кавай Леонард. За підсуками сезону, Керр опинився на третій сходинці в історії «Голден-Стейт» у списку тренерів з найбільшою кількістю перемог, поступаючись лише Дону Нельсону та Едді Готтлібу.

Тренерська статистика

Легенда
Регулярний сезон	G	Ігор проведено	W	Ігор виграно	L	Ігор програно	W–L %	% перемог
Плей-оф	PG	Ігор плей-оф проведено	PW	Ігор плей-оф виграно	PL	Ігор плей-оф програно	PW–L %	% перемог у плей-оф

Рекорд НБА

Команда	Сезон	G	W	L	W–L%	Місце	PG	PW	PL	PW–L%	Результат
«Голден-Стейт Ворріорс»	2014–15	82	67	15	.817	1-е в Тихоокеанському	21	16	5	.762	Чемпіони НБА
«Голден-Стейт Ворріорс»	2015–16	82	73	9	.890	1-е в Тихоокеанському	24	15	9	.625	Програш у Фіналі НБА
«Голден-Стейт Ворріорс»	2016–17	82	67	15	.817	1-е в Тихоокеанському	17	16	1	.941	Чемпіони НБА
«Голден-Стейт Ворріорс»	2017–18	82	58	24	.707	1-е в Тихоокеанському	21	16	5	.762	Чемпіони НБА
«Голден-Стейт Ворріорс»	2018–19	82	57	25	.695	1-е в Тихоокеанському	20	14	8	.636	Програш у Фіналі НБА
«Голден-Стейт Ворріорс»	2019–20	65	15	50	.231	5-е в Тихоокеанському	—	—	—	—	Не вийшли до плей-оф
Усього за кар'єру		475	337	138	.709		105	77	28	.733

Одружений з Маргот Керр, з якою зустрічався ще з колледжу. У подружжя трьоє дітей — Нік, Медді та Метью.[10]

Керр — критик Дональда Трампа ще з часів його президентської кампанії. Він порівнював виступи Трампа з Шоу Джеррі Спрінгера, підкрелюючи його грубість та образи жінок та національних меншин. На наступних виборах публічно підтримав Джо Байдена.

• Статистика ігрової кар'єри і профіль гравця на Basketball-Reference.com