Дональд Трамп

Дідусь і бабуся Дональда Трампа з батькового боку були німецькими переселенцями: Фредерік Трамп (уроджений Фрідріх Друмпф (нім. Friedriech Drumpf), 14 березня 1869, Кальштадт, Рейнланд-Пфальц — 30 березня 1918) іммігрував до США 1885 року в 16-річному віці; згодом, 1892 року, отримав американське громадянство.[8]

Накопичив капітал, керуючи ресторанами й пансіонатами бум-міста в районі Сіетла і регіону Клондайка в Канаді в роки золотої лихоманки.[9] Під час відвідин Кальштадту він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Елізабет Крайст (10 жовтня 1880 — 6 червня 1966), з якою і одружився 1902 року. 1905 року подружжя остаточно влаштувалося у Нью-Йорку. Фрідріх Трамп помер від грипу під час пандемії 1918 року.[10]

Трампів батько, Фред Крісті Трамп (11 жовтня 1905, Нью-Йорк, США — 25 червня 1999) народився 1905 року в Бронксі. Коли йому було 15, Фред Трамп разом зі своєю матір'ю, Мері Енн Маклеод (10 травня 1912, Тонг, Сторновей, Острів Льюїса, Шотландія — 7 серпня 2000), розпочав кар'єру на ринку нерухомості. Мері Маклоед познайомилася з батьком майбутнього президента у віці 18 років. Весілля справили 1936 року.[10][11]

Трамп має двох братів і двох сестер — Фред-молодший, Роберт (обидва нині покійні), Меріенн та Елізабет. Його старша сестра Меріенн Трамп-Беррі — суддя федерального апеляційного суду й мати Девіда Дезмонда, відомого в США нейропсихолога й письменника.

Трамп 1964-го

Трамп навчався в школі К'ю-Форест у Форест-Гілс, Квінз, у 13 років натрапив на труднощі. Батьки відправили його до Нью-Йоркської військової академії в надії спрямувати його енергію й самовпевненість у позитивне русло[12]. Трамп навчався в академії в північній частині штату Нью-Йорк, він отримував нагороди академії, грав у командах із футболу 1962 й 1963 року, а також у бейсбольній команді в 1962—1964 роках (був капітаном команди 1964 року). Тренер із бейсболу Тед Добіас, відомий завдяки своїй безкорисливій роботі з дітьми, нагородив його премією «Тренер» 1964 року. Підвищений у званні до курсантного капітана S4 (курсантний батальйонний старшина) у свій четвертий рік навчання Трамп і курсантний перший сержант Джефф Дональдсон (1965) (курсант військового училища у Вест-Пойнті, 1969) організували колективну компанію курсантів, навчивши їх передової стройової підготовки зімкненим строєм, і 1964 року провели марш П'ятою авеню в День перемир'я.

У своїй книзі «Мистецтво укладати угоди» Трамп розповідає про студентську кар'єру:

По закінченні Нью-Йоркської військової академії 1964 року я думав про вступ до кіношколи... але врешті вирішив, що нерухомість — це прибутковіший бізнес. Я почав навчатися у Фордемському університеті (...), але після двох років вирішив, що навчання в коледжі для мене — те саме, як ніби я й не вчився зовсім. Тому я подав заяву у Вортонську школу бізнесу Пенсильванського університету і вступив (...). Я так радів, коли її закінчив. Я одразу ж поїхав додому й почав працювати в батька.

Трамп закінчив Вортон 1968 року зі ступенем бакалавра наук з економіки та спеціалізацією в галузі фінансів. На той час батькова компанія лідирувала в царині нерухомості.

Трамп почав свою кар'єру в батьковій компанії і спочатку зосередився на царині діяльності, яка була пріоритетною для його батька, — оренді будинків для людей, які належать до середнього класу, у Брукліні, Квінсі та Стейтен-Айленді. Одним із перших Дональдових проєктів (він іще вчився в коледжі) була модернізація заставленого без права викупу 1200-квартирного комплексу в Цинциннаті, штат Огайо, «Свіфтон-Віллидж». Там не зданими в оренду числилися 66 % квартир, тоді як Трамп за допомогою свого проєкту мав на меті реалізувати 100 % протягом року. Коли Trump Organization продала «Свіфтон-Віллидж» за $12 млн, компанія отримала $6 млн чистого прибутку.

1971 року Трамп переїхав на Мангеттен. Тут він побачив економічні можливості міста, особливо в плані великих будівельних проєктів на Мангеттені, які передбачали отримання високого прибутку завдяки архітектурному проєктуванню. Такі проєкти видавалися дуже престижними й сприяли суспільному визнанню. Спочатку Трамп став домагатися права забудови старих пенсильванських центральних станцій у Вест-Сайді, згодом із залученням 40-річної податкової знижки — з фінансового погляду перевищеної урядом Нью-Йорка, який вирішив дати податкову пільгу в обмін на інвестиції під час фінансової кризи в готель «Комодор», який став банкрутом, щоб зробити з нього новий готель «Ґранд-Гаятт»[13].

Трамп також був пов'язаний із будівництвом Конференц-центру Джейкоба Джевітса, оскільки був власником землі, на якій того будували. Будівництво Конференц-центру Джейкоба Джевітса призвело до розбіжностей між Трампом та урядом Нью-Йорка: Трамп оцінював цей проєкт в $110 млн, у той час як підрахунки міста виводили цифру від $750 млн до $1 млрд. Трамп запропонував контролювати вартість проєкту в межах тієї суми, яка вийшла в нього, але цю пропозицію не було ухвалено[14].

Схожа ситуація виникла при спробі міста оновити ковзанку Воллмен-Ринк у Центральному парку. Проєкт, розрахований на 2,5 роки будівельних робіт, розпочато 1980 року. Проте, витративши на нього $12 млн, місто так і не завершило його навіть до 1986 року. Трамп запропонував безкоштовно взяти об'єкт на свій баланс з метою продовжити роботу за свої гроші, але йому відмовили, що стало темою для місцевих ЗМІ. Тож урешті Трамп таки отримав дозвіл на будівництво, яке закінчив за шість місяців, заощадивши при цьому $750 тисяч із закладених у бюджеті $3 млн[15].

Трамп брався за дедалі амбіційніші проєкти, але з 1989 року через фінансову кризу не мав змоги вчасно погашати взяті позики. У будівництво свого третього казино «Трамп-Тадж-Махал» він вклав $1 млрд — переважно високовідсотковими «неперспективними облігаціями». Таке рішення дало йому перевагу над конкурентами, які використовували більшу частину власних грошей для фінансування своїх проєктів. Незважаючи на те, що Трамп зміцнив позиції свого бізнесу додатковими позиками й відтермінованими платежами відсотків, борги, що далі зростали до 1991 року, стали причиною не тільки банкрутства, пов'язаного з бізнесом, але й поставили його на межу особистого банкрутства. Банки й власники облігацій утратили сотні мільйонів доларів, але все ж вирішили реструктурувати Трампів борг, щоб уникнути ще більшої витрати грошей у суді. Казино «Трамп-Тадж-Махал» було звільнено від стану банкрутства 5 жовтня 1991 року, коли Трамп передав 50 % своєї частки початковим власникам облігацій в обмін на знижену відсоткову ставку боргу та збільшення часу для виплат[16].

2 листопада 1992 року керівництво готелю «Трамп-Плаза, Атлантик-Сіті» змусило Трампа подати план захисту «підготовленого банкрутства» згідно з розділом 11 Кодексу про банкрутство США після того, як він не зміг виплачувати борг. За планом, Трамп погодився поступитися 49 % своєї частки в п'ятизірковому готелі «Сітібанк» і п'яти іншим кредиторам. У свою чергу, Трамп отримав вигідніші умови для виплат за позиками, узятих у кредиторів, на більш ніж $550 млн і зберіг свою посаду виконавчого директора, незважаючи на те, що нічого не виплачував й не брав участі в роботі готелю[17].

До 1994 року Трамп погасив велику частину свого особистого боргу в $900 млн[18] і значно зменшив боргові зобов'язання в бізнесі — близько $3,5 млрд. Хоча він був змушений відмовитися від авіакомпанії Trump Shuttle (яку купив 1989 року), проте йому вдалося зберегти Трамп-тауер у Нью-Йорку й залишитися керівником трьох казино в Атлантик-Сіті. Банк «Чейз Мангеттен», що надав Трампові кредит на купівлю будмайданчиків Вестсайда (його найбільшої частки на Мангеттені), був змушений продати цю частину азійським забудовникам.

1995 року Трампа було обрано до «Gaming Hall of Fame»[19].

Того самого 1995 року Трамп об'єднав свої казино у відкриту акціонерну компанію Trump Hotels & Casino Resorts. 1996 року ціни акцій компанії на Уолл-стріт перевищили $35, проте вже 1998 року впали нижче $10, оскільки компанія залишалася нерентабельною, і їй заледве вдавалося оплачувати відсотки за боргом у майже $3 млрд. При такому важкому фінансовому становищі у Трампа не було можливості перебудовувати об'єкти, які входили в його групу, аби ті не відставали від своїх «глянцевих» суперників.

Кінець кінцем, 21 жовтня 2004 року компанія Trump Hotels & Casino Resorts повідомила про реструктуризацію боргу[20]. План зобов'язував Трампа зменшити свою частку з 56 % до 27 % й віддати облігаціонерам акції в обмін на відмову від частини боргу. З того часу Trump Hotels змушена була шукати захист від добровільного банкрутства, щоб залишитися на плаву. Після того, як компанія звернулася до розділу 11 Кодексу про банкрутство США в листопаді 2004 року, Трамп відмовився від посади генерального директора, але залишився головою ради директорів. У травні 2005 року[21] компанія знову почала працювати, але вже під назвою Trump Entertainment Resorts Holdings[22].

З кінця 1990-х років Трамп працював над кількома проєктами, етапи розвитку яких були різні.

Будівництво хмарочоса «Міжнародний готель і вежа Трампа — набережна Вайкікі-Біч» здавалося перспективним. За словами Трампа, покупці робили внески, які не підлягають рефінансуванню, щоб одразу ж купити площу, щойно це стане можливим. Спорудження будинку «Міжнародний готель і вежа Трампа — Чикаго» тривало за планом, незважаючи на те, що 30 % площі не було продано. З невеликим відставанням будували «Міжнародний готель і вежа Трампа — Торонто». Менш удалим виявилося будівництво «Трамп-тауер — Тампа»: занадто великий попит викликав суперечки про перегляд цін на площі в бік підвищення. За три роки після початку цього будівництва його припинили, унаслідок чого покупці подали позови. У Форт-Лодердейлі, штат Флорида, один проєкт будівництва змусив чекати схвалення іншого — будівництва будівлі «Міжнародний готель і вежа Трампа — Форт-Лодердейл». «Трамп-тауерс — Атланта» — ринок житла, який має другу позицію в Національному реєстрі непроданих будинків[23].

На президентських виборах 2000 року Трамп узяв участь у праймеріз від партії Реформ.

Фінансова криза 2008 року застала Трампа в той час, коли продажі в будівлі Міжнародний готель і вежа Трампа — Чикаго зупинилися, тож він не зміг погасити позику в $40 млн банку Deutsche Bank у грудні[24]. Трамп подав позовну заяву до суду про свою постраждалу репутацію, де вказав, що криза — це форс-мажор, про що згадується у відповідному пункті підписаного ним договору[24]. Представники «Deutsche Bank», в свою чергу, заявили на суді, що «Трамп знає про прострочений борг» і що раніше він двічі оголошував про банкрутство своїх казино[24].

17 лютого 2009 року керівництво компанії «Trump Entertainment Resorts» подало позов відповідно до глави 11 Кодексу США про банкрутство, а Дональд Трамп зробив заяву про те, що виходить з Ради директорів[25].

Та незважаючи на певні труднощі, Трампів бізнес у галузі нерухомості загалом був надзвичайно успішним, так що Трамп навіть ліцензував власне ім'я, під яким утілювалися будівельні проєкти. Багато забудовників платять Дональду Трампу за те, щоб він продавав їхню нерухомість і був «обличчям» їхніх проєктів. Із цієї причини багато будівель з іменем Трампа не є його власністю. За даними журналу «Forbes», ця частина імперії Трампа, якою насправді керують його діти, є найціннішою — не менше $562 млн. За інформацією «Forbes», існують 33 ліцензійні проєкти в стадії будівництва, зокрема сім «готелів-кондомініумів» (наприклад, «The seven Trump International Hotel and Tower developments»). Проте після антимусульманських заяв Трампа в ході передвиборчої президентської кампанії турецький власник «Trump Towers Istanbul», який платив Трампові за використання його імені, вирішив удатися до юридичних кроків з метою розірвання угоди з Трампом.[26]

2015 року журнал «Forbes» оцінював статки Трампа в $4,1 млрд доларів США.[27], хоча сам Трамп називав значно більші цифри, пояснюючи розбіжність у складності визначити справжню ціну об'єктів нерухомості.

Об'єкти нерухомості (закінчені й такі, що будуються)

• «Трамп-ворлд-тауер»: ООН-плаза, 845, Нью-Йорк. Вартість — $300 млн.
• «Трамп-тауер»: П'ята авеню, 725, Нью-Йорк, 10022. Трампові належать площі під роздрібну торгівлю та офіси в нижній половині будівлі. Вартість — $288 млн.
  • Особиста резиденція — «Трамп-тауер»: три верхні поверхи загальною площею приблизно 3000 м², оброблені бронзою, золотом і мармуром. Вартість — не менше $50 млн. Це одні з найдорожчих квартир у Нью-Йорку.
• «Ей-екс-ей-центр» (AXA Center): авеню Америк, 1290, Нью-Йорк.
• «Каліфорнія-стріт, 555» (раніше — Центр Банку Америки) Сан-Франциско: Трамп був змушений продати свою частку залізничних станцій у Вестсайді азійській групі, яка потім продала більшу частину площ за $1,76 млрд. Решту грошей вони вклали шляхом вільного від податку обміну в дві офісні будівлі: авеню Америк, 1290 на Мангеттені та Каліфорнія-стріт, 555 у Сан-Франциско. (Потім група продала свою частку Vornado Realty Trust.) Тож тепер Трамп володіє 30 % вартості цих будівель. Згідно з останніми цінами на нерухомість, частку Трампа оцінено в $540 млн.
• «Трамп-білдинг» Уолл-стріт, 40: 1996 року Трамп купив і оновив будівлю, вартість витрат становила близько $35 млн. Він стверджує, що вона коштує $400 млн, проте податкові інспектори Нью-Йорка оцінюють її лише в $90 млн. Трамп отримав позику під заставу цієї будівлі в сумі $145 млн на інші інвестиційні проєкти. «Forbes» оцінює цю нерухомість в $260 млн.
• Trump Entertainment Resorts: цій компанії належать казино з іменем Трампа. Після тривалого періоду фінансових проблем 2004 року компанія отримала захист від кредиторів при банкрутстві. Трамп погодився вкласти $55 млн готівкою в нову компанію і заплатити $16,4 млн боржникам компанії. Як відшкодування він придбав частку в новій компанії — 29,16 %. У жовтні 2006 року вартість цієї частки становила близько $171 млн. Нижче наведено список казино з ім'ям Трампа:
  • «Трамп-Тадж-Махал» (Офіційний сайт)
  • «Трамп-Плаза, Атлантик-Сіті» (Офіційний сайт)
  • «Трамп-Марина» (Офіційний сайт)
• «Трамп-Плейс» («Південний Ріверсайд»): коли закінчиться будівництво, Південний Ріверсайд буде найбільшою приватною забудовою в історії Нью-Йорка. Незважаючи на те, що будівництво вела компанія «Trump Organization», фінансування здійснювали інвестори з Гонконгу, а власником є компанія Hudson Waterfront Company. Коли у Трампа були фінансові проблеми в середині 1990-х років, він був змушений продати ці площі (колишні залізничні станції Вестсайда). Нові власники не позбавили Трампа від боргів і, крім того, вирішили використовувати його ім'я з метою збільшення вартості нерухомості. Трампу платили щорічно по $2 млн за те, що він здійснював контроль над проєктом і запропонували йому приблизно 30 % чистого прибутку після завершення цього десятирічного проєкту. Інвестори продали незавершений проєкт 2005 року за $1,8 млрд і запропонували Трампу $500 млн. Трамп стверджував, що нерухомість повинні були продати не менш ніж за $3 млрд, тому 2006 року подав позов на власників: мовляв, вони продали нерухомість без його згоди і він втратив на цьому $1 млрд. «Forbes» оцінює його частку у власності в $170 млн.
• «Міжнародний готель і вежа Трампа — Чикаго» (Офіційний сайт): весь проєкт оцінюється в $1,2 млрд ($112 млн — частка Трампа).

Трампів міжнародний готель «Лас-Вегас»

• Міжнародний готель Трампа «Лас-Вегас» (Офіційний сайт): це спільне будівництво. Партнером є учасник «Форбс-400» Філліп Раффін. Частка Трампа оцінюється в $162 млн.
• «Міжнародний готель і вежа Трампа — Нью-Йорк» (Офіційний сайт): Трамп надав своє ім'я та експертну оцінку власнику будівлі («Дженерал Електрик») під час реконструкції будівлі в 1994 році за $40 млн ($25 млн — за керування проєктом і $15 млн — як заохочення від продажу кондомініуму).
  

  Міжнародний готель і вежа Трампа — Нью-Йорк
  «Forbes» оцінює частку Трампа в $12 млн.
• «Трамп-Парк-авеню»: перехрестя Парк-авеню і 59-ї вулиці. Вартість — $142 млн.
• Майданчики для гольфу (вартість — $127 млн):
  • Наразі Трампу належать шість майданчиків для гольфу в США: «Національний гольф-клуб Трампа — Бедмінстер» в Бедмінстері, штат Нью-Джерсі, «Національний гольф-клуб Трампа — Колтс-Нек», Колтс-Нек, штат Нью-Джерсі, «Національний гольф-клуб Трампа — Лос-Анджелес», Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, «Міжнародний гольф-клуб Трампа — Вест-Палм-Біч», Вест-Палм-Біч, штат Флорида, «Національний гольф-клуб Трампа, Вашингтон» в Вашингтоні та «Національний гольф-клуб Трампа — Вестчестер» Вестчестері (штат Нью-Йорк).
  • 2006 року Дональд Трамп купив ділянку землі площею 5,7 км² на північ від Абердина в Меньє, Шотландія — Trump International Golf Links — Шотландія — з метою перетворити його в гольф-курорт вартістю £1 млрд та найкращий у світі майданчик для гольфу. План забудови включає два майданчики, п'ятизірковий готель, будинки відпочинку і Академію гольфу. Трамп хотів зробити майданчик, на якому проходив би Відкритий чемпіонат Великої Британії з гольфу. Тут він зіткнувся з негативно налаштованими місцевими жителями та групами захисників довкілля, що домагаються збереження дюн, вік яких сягає 4 тисяч років і які оголошені місцем особливого наукового інтересу. Плану будівництва не ухвалив місцевий підкомітет Комітету планування, наразі його узгоджують у шотландському парламенті.
  • Трамп також будує Міжнародний гольф-клуб Трампа в «Raffles Resort» на Карибськім острові Кануан, архіпелаг Гренадини. Будівництво включає «Trump Club Privee» — казино, присвячене місту Монте-Карло.
  • Трамп також будує житлові будинки неподалік від гольф-клубів. Наприклад: «The Estates at Trump National» в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, «Trump Island Villas» на Острові Кануан, Гренадини та «Residences at Trump National» в окрузі Уестчестер (штат Нью-Йорк).
• Магазин Nike: магазин Niketown розташований у будівлі «Трамп-тауер». Вартість — $120 млн.
• Маєток «Палм-Біч»: 4000 м² на береговій лінії в Палм-Бічі. 2004 року Трамп купив цей маєток за $40 млн на аукціоні банкрутів. Реконструкція маєтку здійснювалася під керівництвом переможниці третього сезону реаліті-шоу «Кандидат» Кендри Тодд. У червні 2008 року Трамп продав маєток за $100 млн — цей будинок став найдорожчим у США. (Попередній рекорд — проданий 2004 року за $70 млн маєток «Палм-Біч» Рональда Перельмана.) «Forbes» оцінює частку Трампа в $43 млн.
• Клуб «Мар-а-Лаго» (Офіційний сайт), Палм-Біч, штат Флорида: велика частина маєтку була переобладнана під приватний клуб. За словами Трампа, йому пропонували продати його за $200 млн. Проте журнал «Forbes», при визначенні вартості нерухомості, не враховує великі резиденції для відпочинку Трампа («Мар-а-Лаго» або займану ним площу 0,86 км² біля Бедфорда, штат Нью-Йорк, в окрузі Вестчестер, штат Нью-Йорк).

• Мангеттен:
  • «Трамп-Палас»: 69-я Східна вулиця, 200, Нью-Йорк.
  • «Трамп-Парк» та «Трамп-Парк-Іст»: два будинки, що розташовані поряд, у Південному Центральному парку на південно-західному розі Шостої авеню. «Трамп-Парк-Іст» — це 14-поверхові апартаменти і «Трамп-Парк» (колишній готель «Барбізон-Плаза») — 38-поверховий кондомініум.
  • «Трамп-Плаза, Нью-Йорк»: 61-ша Східна вулиця, 167, Нью-Йорк (39-поверховий кондомініум у Верхньому Іст-Сайді).
  • «Парк-авеню, 610» (колишній готель «Мейфер»): Трамп допомагає компанії Colony Capital з оновленням і будівництвом.
  • Готель-кондомініум «Трамп-Сохо Нью—Йорк» (Офіційний сайт): пайове будівництво разом із Bayrock Group 42-поверхової будівлі в Сохо.
• Передмістя Нью-Йорка:
  • «Трамп-Плаза»: Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі. Проєкт включає дві найвищі житлові вежі в Нью-Джерсі вартістю $450 млн. 55-поверхова вежа матиме 445 кондомініумів, а 50-поверхова вежа — 417.[28]
  • «Трамп-Плаза, Нью-Рошелл»: 39-поверховий розкішний будинок і готель із площами, призначеними для роздрібного продажу товарів, що його нині реконструює в окрузі Вестчестер, штат Нью-Йорк, забудовник Луїс Р. Каппеллі.
  • «Трамп-тауер у Сіті-центрі, Вестчестер»: 35-поверховий будинок з апартаментами-кондомініумами, побудований в окрузі Вестчестер (штат Нью-Йорк) забудовником Луїсом Р. Каппелли.
  • «Трамп-Парк — Стемфорд»: будівництво Стемфорді (штат Коннектикут), що спільно ведуть компанія F. D. Rich Company і Луїс Р. Каппелли.
• Флорида:
  • «Міжнародний готель і вежа Трампа — Форт-Лодердейл» (Офіційний сайт): будівництво завершено 2007 року.
  • «Трамп-тауерс (Санні-Айлз)» (Санні-Айлз-Біч, Флорида): передбачає більш ніж 270 житлових кондомініумів.
  • «Трамп-Гранде (Санні-Айлз)»: будівництво готелю-кондомініуму (Trump International Sonesta Beach) та двох житлових веж-кондомініумів («Трамп-Палас» і «Трамп-Ройял»), розташованих у Санні-Айлз-Біч, штат Флорида, спільно з учасником «Форбс-400» Хорхе Пересом.
  • «Трамп-Голлівуд»: будівництво 40-поверхової будівлі в Голлівуд-Біч, штат Флорида, спільно з учасником «Форбс-400» Хорхе Пересом.
  • «Трамп-тауер — Палм-Біч»: будівництво 23-поверхового житлового будинку.
• У межах країни:
  • «Трамп-тауерс — Атланта»: перша башта складається з 48 поверхів і 370 блоків, у другій вежі ще ведуться дизайнерські роботи.
  • «Трамп-тауер — Філадельфія»: 45-поверхова будівля з 263 розкішними кондомініумами, розташована на річці Делавер.
  • «Міжнародний готель і вежа Трампа — набережна Вайкікі-Біч» (Офіційний сайт): будівництво завершено 2009 року.
  • «Міжнародний готель і вежа Трампа — Новий Орлеан».
• В інших країнах:
  • «Trump Tower Baku»: побудований у Баку (Азербайджан). Будівництво тривало з 2008 до 2015 року.
  • «Трамп-Ворлд»: побудований у Сеулі (Республіка Корея). За використання імені Трампа в назві йому заплатили $5 млн.
  • «Міжнародний готель і вежа Трампа — Торонто»: будівництво Торонто має завершитися 2012 року.
    

    Будівництво вежі Трампа в Торонто
  • «Міжнародний готель і вежа Трампа — Дубай»: Дубай, Об'єднані Арабські Емірати.
  • Trump Ocean Club: будівництво 70-поверхової будівлі (міжнародний готель і вежа) в Панамі.
  • Trump Ocean Resort Baja — Мексика: планується будівництво готелю-кондомініуму, який буде складатися з трьох веж, у кожній з яких буде 25 поверхів і 526 блоків, і який перебуватиме в 30 хвилинах їзди на південь від ділової частини міста Сан-Дієго. Будівництво було призупинено у зв'язку з установленням легалізації фінансування.
  • «Трамп у Кап-Кана»: будівництво Кап Кана, Домініканська Республіка.

Після перемоги на президентських виборах Дональд Трамп повідомив, що не продаватиме свій бізнес, обґрунтувавши це тим, що такий продаж не буде можливим. Натомість Трамп підпише угоду про сліпий траст, відповідно до якої буде позбавлений впливу на рішення, ухвалювані щодо його бізнесу[29].

Компанія «Miss Universe Organization», що належить Дональду Трампу, та «National Broadcasting Company» («Ен-бі-сі») спільно проводять такі конкурси, як «Міс Всесвіт», Міс США та Miss Teen USA.

Інші інвестиції включають Трампову частку (17,2 %) у Parker Adnan, Inc. (раніше — AdnanCo Group) — це компанія холдингового типу, що надає фінансові послуги; знаходиться на Бермудських островах. Наприкінці 2003 року Трамп спільно зі своїми рідними братами і сестрами продав «імперію» нерухомості свого покійного батька групі інвесторів, серед яких були Bain Capital, Kohlberg Kravis Roberts і LamboNuni Bank, за $600 млн. Дональду Трампу належала 1/3 від продажу, що становило $200 млн, які пізніше він вклав у Trump Entertainment Resorts.

Завдяки своєму успіху на ринку нерухомості і телебаченні Трамп зміг удало продати своє ім'я різним брендам, наприклад: «Trump Mortgage» (іпотечна компанія), «Trump Sales» and «Leasing» (продаж житлових будинків), Університет Трампа (бізнес-освіта), «Ресторани Трампа» (розташовані в «Трамп-тауер» і включають Trump Buffet, Trump Catering, Trump Ice Cream Parlor і Trump Bar), GoTrump (туристичний вебсайт), Donald J. Trump Signature Collection (лінія чоловічого одягу, чоловічих аксесуарів і годинників), парфум «Дональд Трамп» (2004), Trump Ice bottled water, журнал «Трамп», Trump Golf, Інститут Трампа, настільна гра «Трамп» (1989), Trump Super Premium Vodka і Trump Steaks. Трамп також отримує по $1,5 млн за 1 годину презентації для школи Learning Annex[30].

Трамп був також пов'язаний зі старою футбольною лігою США, яка конкурувала з Національною футбольною лігою США, оскільки був власником команди New Jersey Generals. Крім того, Трамп свого часу був радником з фінансових питань Майка Тайсона та ведучим на рингу під час бою Тайсона і Майкла Спінкса в Атлантик-Сіті.

World Wrestling Entertainment

Трамп — відомий фанат World Wrestling Entertainment і друг власника WWE Вінса Макмена. Він був ведучим двох шоу «Реслманія» в «Трамп-Плаза» та активним учасником ще кількох шоу. 1991 року в казино «Трамп-Тадж-Махал» в Атлантик-Сіті проходив чемпіонат Всесвітньої федерації бодібілдингу (права на проведення належали WWE — в даний час Всесвітня федерація реслінгу). Під час проведення шоу «Реслманія XX» Трамп дав інтерв'ю Джессі Вентурі. Він також з'явився в шоу «Реслманія 23» в куті Боббі Лешлі, який виступав проти Едді Фату разом з головою WWE Макменом в іншому кутку. Обидва бізнесмени уклали парі: стороні, що програє, голять голову. Переможцем виявився Лешлі, який разом з Трампом поголив голову Макмена.

15 червня 2009 року Макмен оголосив у телевізійній програмі WWE Raw, що «продав» шоу Дональду Трампу (так задумали сценаристи програми). Трамп це підтвердив в ефірі й сказав, що братиме участь у наступній некомерційній (без реклами) серії та поверне всі гроші людям, які куплять квитки на вечірнє шоу за $235 тисяч.

Реслінг

• Музика в професійному реслінгу
  • «Money, Money» Джима Джонстона
• Досягнення
  • Власник WWE Raw (15.06.2009 — 22.06.2009)
  • Уведено в Залу Слави WWE 2013 року[31].

Вітаміни

Восени 2009 року Трамп створив нову компанію мережевого маркетингу Trump Network, яка продає вітаміни без посередників. Продукція включає: PrivaTest — мультивітаміни, Silhoutte Solution — препарати для схуднення та QuikStik — напої для підняття життєвого тонусу[32].

Створивши Trump Network, Дональд сподівається створити серйозну конкуренцію компанії Amway.

Зірка Дональда Трампа в Голлівуді

Дональда Трампа двічі номіновано на премію «Еммі» за комічно зіграні ролі самого себе в телесеріалах і художніх фільмах, таких як «Один вдома 2: Загублений у Нью-Йорку», «Няня», «Принц із Беверлі-Гіллз», «Дні нашого життя», і як характерного героя у фільмі «Маленькі негідники». Його нерідко пародіюють як комедійні актори, так і артисти інших жанрів. Трамп також бере участь у численних ток-шоу та інших телевізійних програмах.

2003 року Трамп став виконавчим продюсером і ведучим реаліті-шоу «Кандидат» на каналі «Ен-бі-сі». Це шоу по суті було грою, в якій учасники боролися за право отримати посаду топменеджера в одній з компаній Трампа, а ті, хто не проходив випробувань, були «звільнені», тобто вибували з гри. 2004 року Дональд Трамп подав заявку на реєстрацію торговельної марки — популярної фрази «Ви звільнені!» — «You're fired!» У перший рік показу шоу Трампу платили по $50 тисяч за серію (приблизно $700 тисяч за перший сезон), а починаючи з другого сезону — вже $3 млн за серію, що зробило його одним з найвисокооплачуваніших людей на телебаченні.

У грудні 2006 року ведуча ток-шоу «Погляд» Розі О'доннелл розкритикувала Трампа за те, що він називає себе «моральним компасом для 20-літніх» після того, як він дав другий шанс міс США Тарі Коннер, яка, не зважаючи на правила конкурсу, які це забороняють, відвідувала нічні заклади і дозволяла собі надмірно захоплюватися алкогольними напоями. Трамп, якому належать права на конкурс, дозволив Коннер зберегти корону «Міс США», поки вона проходила курс реабілітації. Таблоїдна війна між цими знаменитостями тривала протягом декількох тижнів[33].

2007 року Трамп отримав зірку на Голлівудській алеї слави за свою участь у телесеріалі «Кандидат».

У жовтні 2007 року Трамп брав участь у ток-шоу «Ларрі Кінг у прямому ефірі», де різко розкритикував дії президента США Джорджа Буша, особливо за участь у Іракській війні. Він також передбачив, що Рудольф Джуліані та Гілларі Клінтон будуть претендувати на посаду президента від республіканців і демократів відповідно і він буде радий підтримати кожного з них у передвиборчих перегонах. Також свою позицію щодо Іраку Трамп висловив у новинній передачі «The Situation Room», коли заявив: «Я відчуваю, що той, хто хоче ще більше трупів в Іраку, не зможе перемогти на виборах президента», натякаючи на слова Рудольфа Джуліані на підтримку війни в Іраку. На ток-шоу Ларрі Кінга Трамп також негативно відгукнувся з приводу визнання Анджеліни Джолі першою красунею світу[34].

17 вересня 2008 року в ток-шоу «Ларрі Кінг у прямому ефірі» Трамп офіційно рекомендував голосувати за Джона Маккейна на майбутніх виборах президента США[35].

Дональд Трамп відомий під ім'ям The Donald — так прозвали його ЗМІ після того, як його колишня дружина Івана Трамп (родом з Чехії) в одному інтерв'ю звернулася до нього саме таким чином[36]. Він також відомий завдяки своїй популярній фразі «Ви звільнені!» («You're fired!» — Трамп навіть подав заявку на її реєстрацію як торговельної марки) з шоу «Кандидат». Ще одна відмінна риса — своєрідна зачіска, яку він відмовлявся змінити протягом всієї своєї кар'єри.

Сімейні стосунки

Меланія Трамп (світлина 2011 року)

Трампова старша дочка Іванка — виконавчий віцепрезидент у «Trump Organization»

1977 року Трамп одружився з 28-річною Іваною Зельничковою, що походила з Чехії. У них троє дітей: Дональд-молодший, Іванка та Ерік. 1992 року подружжя розлучилося.

1993 року Трамп одружився з 29-річною Марлою Мейплз. Від цього шлюбу в нього є дочка Тіффані. Вони розлучилися 8 червня 1999 року. В лютому 2008 року в програмі «Вечірнім рядком» на каналі ABC Трамп так висловився про своїх дружин: «Я тільки знаю, що їм (Івані й Марлі) було дуже важко змагатися з тим, що я люблю. Я справді люблю те, що роблю».

26 квітня 2004 року він зробив пропозицію Меланії Кнавс зі Словенії в її 34-й день народження. Трамп і Кнавс (яка на 24 роки молодша за Трампа) одружилися 22 січня 2005 року в Бетесде у Морській єпископальній церкві на острові Палм-Біч, штат Флорида, а потім зіграли весілля в «Мар-а-Лаго», одному з маєтків Трампа. Ні Меланія, ні Трамп не є членами єпископальної церкви[37]. 20 березня 2006 року Меланія народила хлопчика, якого назвали Берроном Вільямом Трампом. Він — п'ята дитина Трампа. Хрестили Беррона в тій же церкві, де його батьки одружилися.

У Трампа семеро онуків. П'ятеро від старшого сина Дональда Трампа-молодшого та його дружини Ванесси Трамп: внучки Кей Медісон Трамп (2007), Хлоя Софія Трамп (2014) і троє онуків: Дональд Джон III Трамп (2009), Трістан Мілос Трамп (2011), Спенсер Фредерік Трамп (2012). А також двоє від старшої дочки Іванки Трамп та її чоловіка Джареда Кушнера: внучка Арабелла Роуз Кушнер (2011) та онук Джозеф Фредерік Кушнер (2013)

Хобі

Трамп — завзятий гравець у гольф. Він є членом клубу «Winged Foot Golf Club» у Мамаронеку, штат Нью-Йорк, а також регулярно бере участь у змаганнях на своїх майданчиках[38].

Вже в перший день свого президентства Трамп почав виконувати одну із основних своїх передвиборчих обіцянок — підписав указ, що починає процес скасування реформи системи охорони здоров'я свого попередника, відомої як «Obamacare», яку завжди критикували республіканці. Водночас під час передвиборчої компанії Дональд Трамп не представив альтернативної реформи і після перемоги заявив, що окремі елементи реформи залишаться чинними[79]. Ця реформа почала запроваджуватися з 2010 року і була головним досягненням президентства Обами. Головною метою реформи було зробити медичне страхування більш якісним й доступним. Якщо у 2010 році до впровадження реформи, медичного страхування не мали 16 % американців, то після її впровадження незастрахованих лишилося лише 8,9 %[80][81][82]. Також реформа передбачала обов'язкове медичне страхування громадян. У разі відмови від купівлі поліса американці повинні платити штраф у розмірі 2,7 % свого доходу. Винятки були лише для бідняків, чий дохід на 4 членів родини становить не більше $88 тис. на рік, гарантувавши їм майже 90 відсоткове покриття вартості страхового поліса[83]. Однак Конгрес та частина республіканців не підтримали скасування реформи[84].

13 жовтня того ж року Трамп підписав указ про зменшення впливу програми «Obamacare» та заявив, що цей крок «був лише початком» і його адміністрація зробить усе можливе, щоб скасувати «Obamacare» раз і на завжди. У відповідь представники «Демократичної партії» заявили про готовність оскаржити це рішення у суді.

23 січня 2017 року президент Трамп виконав іншу свою передвиборчу обіцянку — підписав указ про формальний вихід країни з угоди про Транстихоокеанське партнерство[85][86]. Угода про зону Транстихоокеанське партнерство була підписана Бараком Обамою в 2015 році і мало охопити 40 % світової торгівлі і 12 країн регіону. Також Угода передбачала повне скасування мит на товари у послуги в Азійсько-Тихоокеанському регіоні[87].

26 січня Дональд Трамп підписав указ про будівництво стіни на південному кордоні США з Мексикою, яку обіцяв спорудити під час виборів. Головною метою зведення стіни є зупинення потоку наркотиків, злочинності й нелегальної міграції до США. Президент Мексики Енріке Пенья Ньєто у відповідь висловив жаль і засудив підписання указу[88]. Також Трамп підписав указ про «екстремальний відбір» іммігрантів, який на невизначений термін зупиняє прийом біженців з Сирії та заморозив на 120 днів програму прийому біженців з таких країн, як: Ірану, Іраку, Ємену, Лівії, Сомалі та Судану. В указі зазначалося, що США приймуть у 2017 році не більше, ніж 50 тисяч біженців, при цьому пріоритет надаватимуть біженцям, переслідуваним за релігійними мотивами[89]. Указ Трампа викликав багатотисячні протести та засудження від інших світових лідерів, серед яких був генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш, канцлер Німеччини Ангела Маркель, прем'єр Великої Британії Тереза Мей та попередник Трампа Барак Обама[90][91]. Федеральний суд Нью-Йорку дозволив біженцям, що мають американську візу не виконувати наказ президента Трампа щодо негайного виселення з країни. Рішення суду розповсюджується на всю територію США та забороняє депортувати осіб, які отримали статус біженців^{[джерело?]}.

2 лютого у в'язниці «James T. Vaughn Correctional Center» американського штату Делавер ув'язнені влаштували бунт проти політики президента Трампа. Бунтівники захопили 4 наглядачів, двох з них незабаром відпустили, третього вдалося звільнити місцевим спецназом, ще один був знайдений мертвим у будівлі в'язниці. Згодом, бунт був повністю придушений поліцією[92].

Згідно з соціологічним дослідженням, проведеним 30—31 січня компанією «Public Policy Polling», через два тижні після початку роботи Трампа на посаді президента 40 % американців висловилися за його імпічмент, в той час як проти було 48 %. За тиждень до того за даними цієї ж компанії імпічмент Трампа підтримували 35 % виборців. Також 52 % американців висловили бажання знову бачити на посаді президента США Барака Обаму і лише 43 % віддали перевагу Трампові[93].

За перші сто днів президентства Дональд Трамп підписав рекордну кількість указів — більше 30 документів. Частина цих указів була спрямована на збереження та створення нових робочих місць та полегшення ведення бізнесу. Соціологічні дослідження показували, що близько 73 % американців підтримують політику Трампа зі збереження робочих місць та більше 60 % підтримували рішення про завдавання ударів ракетами по Сирії. У той же час, за даними опитувань «Pew Research Center», «ABC News» сумісно з «Washington Post», а також «NBC News» сумісно з «Wall Street Journal», суспільна підтримка Трампа була на рівні від 35 до 42 %, що стало антирекордом[94].

Через 14 місяців після обрання Трампа на посаду президента, його діяльність схвалювало 42 % американців, тоді як 54 % виборців не схвалювали. Як відзначало CNN, рейтинг Трампа лише незначно нижче, ніж рейтинг Рональда Рейгана на початку 1980-х.

6 грудня президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати Америки офіційно визнали Єрусалим столицею Ізраїлю і перенесли своє посольство з Тель-Авіва до цього міста. Президент Трамп заявив, що це рішення стане початком нового етапу мирного врегулювання між ізраїльтянами та палестинцями[95].

У 2016—2017 році у Північній Кореї відбулись багатоетапні ядерні випробування після чого взаємовідносини зі США та іншими сусідами погіршились. КНДР навіть погрожувала завдати превентивний ядерний удар по США і Південній Кореї у разі загрози для безпеки країни

12 червня 2018 року на спільному саміті у Сінгапурі відбулась історична зустріч між президентом США Д. Трампом і головою КНДР Кім Чен Ином, які тривала за зачиненими дверима понад годину. До того лідери США та КНДР зустрічалися майже 25 років тому. Після завершення саміту у його розширеному варіанті, Трамп і Кім Чен Ин потисли один одному руки і повідомили про підписання угоди між державами. Угода має чотири ключові пункти:

• США та КНДР підтверджують Декларацію від 27 квітня 2018 року, підписану між лідерами двох Корей. Згідно з цією угодою, КНДР зобов'язується до повної денуклеаризації;
• Сполучені Штати та КНДР зобов'язуються перезавантажити відносини між собою відповідно до бажання народів обох країн досягти миру та процвітання;
• США та КНДР об'єднають свої зусилля зі створення тривалого та стабільного мирного режиму на Корейському півострові;
• Сполучені Штати та КНДР проведуть спільні роботи із пошуку військовополонених, включаючи негайну репатріацію тих, кого вже ідентифікували[96].

Вже 30 червня 2019 р. Трамп зустрівся із Кім Чен Ином у демілітаризованій зоні, що розділяє Південну та Північну Корею. Це була їхня третя зустріч[97]. На запрошення лідера Північної Кореї Трамп перетнув лінію, що розділяє країни, та став першим чинним президентом США, який ступив на землю КНДР. Після цього вони ступили назад до демілітаризованої зони та провели там закриту зустріч. Кім Чен Ин назвав свої відносини із Трампом «дивовижними», а зустріч була організована «всього за одну ніч»[97].

Раніше у КНДР були два експрезиденти США Джиммі Картер 1994 та 2010 р. і Білл Клінтон 2009 р. Обидва відвідали країну, коли вже залишили пост глави держави.

Критики назвали зустріч Трампа та Кім Чен Ина «політичним театром», але прихильники президента вважали, що вона може закласти підвалини майбутніх повноформатних переговорів[98].

Після приходу до влади Трамп розв'язав торговельні війни з сусідами у Північній Америці, Китаєм та Євросоюзом. За підрахунком Міжнародного валютного фонду, вони обійшлись світові в 700 мільярдів доларів.

15 грудня 2019 року США та Китай домовились про перемир'я у торговельній війні, яка за останні півтора року завдала світовій економіці збитків на сотні мільярдів доларів. Згідно з угодою Пекін зобов'язався збільшити закупівлю американських товарів і послуг у найближчі 2 роки на 200 мільярдів доларів у порівнянні з довоєнним рівнем у 2017 році. У відповідь США знизять низку мит на китайський імпорт і відмовляться від нових з 15 грудня[99].

Угода була підписана у середу, 15 січня президентом США Дональдом Трампом та віцепрем'єр-міністром Китаю Лю Хі. Трамп назвав підписання цієї угоди важливим кроком, що забезпечить «справедливу та взаємну торгівлю» та додав «разом ми виправляємо помилки минулого». У свою чергу, глава Китаю Сі Цзіньпін також привітав підписання угоди. У своєму листі до Трампа він запевнив, що «готовий підтримувати тісні контакти з американським лідером»[100].

16 травня 2020 року Д. Трамп заявив, що пандемію коронавірусу можна було зупинити ще на території Китаю — до того, як вірус перекинувся на решту світу. Він заявив, що вже 186 країн світу зіткнулися з коронавірусом[101]. Також він сказав, що має намір розглянути законопроєкт про введення санкцій щодо Китаю[102].

У травні 2017 Президент США Дональд Трамп назвав Росію однією з загроз для НАТО поряд з тероризмом і міграцією. «У майбутньому НАТО має сфокусуватися на тероризмі і міграції, а також погрози з боку Росії і на східних, і на південних кордонах», — заявив президент США.[103]

28 липня 2017 року 98 зі 100 сенаторів США, незважаючи на супротив адміністрації Трампа підтримали нові жорсткі санкції проти Росії, Ірану та Північної Кореї. Законопроєкт розширює низку санкцій стосовно російської економіки. Зокрема, передбачає штрафи, в тому числі для європейських компаній, які співпрацюватимуть з «Газпромом» при реалізації газопроводу «Північний потік-2»[104]. Також скорочується максимальний термін фінансування російських банків, що перебувають під санкціями США до 14 днів, компаній нафтогазового сектора — до 60 днів, тоді як до того це було 30 і 90 днів відповідно. Під обмеження потрапили всі нові проєкти, в яких російським підсанкційним компаніям належить 33 % і більше[105][106].

2 серпня законопроєкт був підписаний президентом Трампом[107]. У той же час Трамп був не впевнений у тому, що деякі положення підписаного ним закону відповідають американській конституції та вважав, що санкції можуть ускладнити взаємодію США з союзниками[108]. Того ж дня голова Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Брюссель може піти на зустрічні кроки проти США, якщо схвалені Трампом санкції проти РФ зачіпатимуть економічні інтереси ЄС[109].

У січні 2018 р. США розширили санкції проти приватних осіб та компаній Російської Федерації через агресію проти України. До списку увійшли 12 компаній, пов'язаних із «Сургутнафтогазом», ПАТ «Силові машини» і «Технопромекспортом». Також під санкції потрапили заступник міністра енергетики РФ Андрій Черезов, директор департаменту Міненергетики Євген Грабчак і ще 19 громадян Росії та України. Усього в санкційний список були включені 9 компаній, по 12 компаніям санкції були уточнені. До списку потрапив «міністр палива і енергетики» «ДНР» О. Грановський, який раніше був керівником апарату Донецької міської організації «Партії регіонів»[110]. 23 лютого Міністр фінансів США Стівен Мнучін повідомив, що американська адміністрація готує додаткові санкції проти Росії[111]. А у Держдепартаменті США підкреслили, що США вдалося зупинити експортні угоди Росії на 3 мільярди доларів[112].

2 березня Дональд Трамп продовжив до березня 2019 р. чинність декількох пакетів санкцій, які були запроваджені проти РФ ще адміністрацією Б. Обами через окупацію Росією Криму[113].

16 липня 2018 р. у столиці Фінляндії Гельсінкі відбулась зустріч між Д. Трампом та президентом Росії В. Путіним. Головними питаннями, які обговорювали президенти були — Сирія, відносини США та РФ, втручання у вибори у США та Крим[114]. Під час спільної пресконференції Путін заявив, що Трамп вважає приєднання Криму до Росії незаконним[115]. Він також повідомив, що під час зустрічі вони обговорювали «важливість добросовісної реалізації Мінських угод». У США цю зустріч оцінили неоднозначно. Партійний організатор демократів у Конгресі США Стені Гоєр назвав «насміхом над історією» вибір місцем для зустрічі Трампа і Путіна місто Гельсінкі, пояснюючи це тим, що саме в цьому місті у 1975 р. 35 країн, включно з Радянським Союзом домовились «поважати права людини і основоположні свободи своїх народів»[116].

18 квітня 2019 року генеральний прокурор США Вільям Барр заявив, що розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера виявило, що Росія втручалась у вибори в США 2019 року, але не знайшло доказів змови кампанії Трампа чи інших американців[117].

28 червня 2019 року Трамп та Путін під час зустрічі в рамках Великої двадцятки в Японії обговорили торгівлю між країнами. Саму зустріч Трамп назвав «відмінною» та «прекрасною», а Путіна — «надзвичайною людиною»[118]. Однією з тем переговорів також стала ситуація в Україні. Крім того, Трамп закликав Росію не втручатися в американські вибори, чим викликав сміх у господаря Кремля[118].

У червні 2020 року Дональд Трамп заявив, що можливе скорочення чисельності американських військ у Німеччині пов'язано з підтримкою Берліном будівництва газопроводу з Росією.[119] В кінці червня 2020 Сенат Конгресу США включив нові санкції проти «Північного потоку — 2» в проєкт оборонного бюджету на 2021-й фінансовий рік. Будівництво газопроводу було заморожено після того, як у грудні 2019 року Трамп підписав оборонний бюджет країни на 2020 рік, який передбачає введення санкцій проти газопроводів «Турецький потік» і «Північний потік — 2».[120]

Перебування Трампа в Білому Домі супроводжувалось інтенсивною ротацією осіб на ключових посадах. 13 березня 2018 р. був відправлений у відставку Держсекретар Рекс Тіллерсон, а 23 березня — радник з національної безпеки Герберт Макмастер[121]. Підвищення рейтингу схвалення Трампа пов'язане зі зростанням економіки США. Рівень безробіття в країні залишався на рівні 4,1 відсотка, відбувалося зростання заробітної плати. Шляхи її підвищення відкрило й ініційоване республіканцями скорочення податків[122]. Настала черга Джеймса Меттіса[123]. Трамп також ігнорує поради свого помічника з національної безпеки Джона Болтона, який був відомий як прихильник збереження військової присутності США у Сирії[123].

Опитування, яке було проведене The Washington Post і каналом ABC News (США) та опубліковане 9 липня 2019 року показувало, що рейтинг президента Трампа сягнув рекордної позначки за весь час його президентства — його роботу схвалювали 44 % американців, 53 % відповіли, що не підтримують його діяльність. Таким чином, рейтинг Трампа підвищився на 5 % у порівнянні з квітнем того ж року, коли його діяльність позитивно оцінювали 39 % респондентів.

51 % опитаних відповіли, що задоволені економічною політикою Трампа, тоді як 42 % — незадоволені. Майже 47 % респондентів сказали, що президент США більшою мірою чи частково відповідальний за зміцнення економіки, тоді як 48 % вважали, що у цьому мало або взагалі нема його заслуги. Також 65 % опитаних заявили, що поведінка Трампа не відповідає стандартам посади президента і лише 28 % назвали його поведінку доречною і правильною. У той же час, 59 % респондентів були проти процедури імпічменту Трампа. Цей показник збільшився на 13 % у порівнянні з серпнем минулого року. Підтримували імпічмент 37 %[124].

25 вересня 2019 року, спікерка Палати представників Ненсі Пелосі зробила офіційну заяву про ініціювання процедури імпічменту президента США Дональда Трампа.

13 січня 2021 року, Палата представників Конгресу США оголосила імпічмент президенту США Дональду Трампу через його роль у підбурюванні натовпу своїх прихильників до штурму Капітолію. У єдиній статті імпічменту Трампа звинувачують у заклику до заколоту. За оголошення імпічменту проголосували 222 демократів і 10 членів Республіканської партії, проти виступили — 197 республіканців. Таким чином, Дональд Трамп став першим американським президентом, якому імпічмент був оголошений двічі[125].

Ще до президентства Дональд Трамп у своїй риториці згадував про існування України, яку він називав «the Ukraine», що українці вважають неправильним з граматичної та політичної точки зору^{[калька з джерела]}[195].

28 лютого 2014 року, наступного дня після того, як російські спецпризначенці заблокували ключові адміністративні об'єкти в Криму, Трамп відреагував на події таким твітом[196]:

США закликали Росію не вторгатися до України. Росія каже США, що не вторгатиметься, а тоді голосно сміється!

Найвідоміші свої заяви щодо «українського питання» Дональд Трамп зробив улітку 2016 року. Спочатку на пресконференції, відповідаючи на питання, чи визнає він як наступний президент анексію Росією Криму, він заявив[197]:

Ми розглянемо це. Так, ми розглянемо.

А вже за кілька днів в етері телеканалу АВС він заявив[198]:

Путін не зайде в Україну. Він не зайде в Україну. Просто, щоб ви розуміли. Він не зайде в Україну, зрозуміло? Позначте собі. Запишіть. Що хочете з цим зробіть.

5 лютого 2017 року президент США Дональд Трамп і президент України Петро Порошенко під час телефонної розмови висловили стурбованість поновленням бойових дій на Донбасі, зокрема відновленням боїв за Авдіївку, й висловили сподівання, що конфлікт буде врегульовано дипломатичним шляхом[199].

15 лютого Трамп заявив: «Росія відібрала Крим під час правління Обами. Може, Обама був занадто м'який до Росії?». За день до того прессекретар Білого дому Шон Спайсер заявив, що президент Трамп чекає, що Росія забезпечить деескалацію конфлікту в Україні й поверне Крим, а санкційна політика США щодо Росії залишиться незмінною[200][201]. 20 червня 2017 року зустрівся з президентом Петром Порошенком у Вашингтоні. Вони говорили про територіальну цілісність і недоторканність України.

У грудні 2017 року Палата Представників Конгресу США підтримала проєкт оборонного бюджету США на 2018 рік, який передбачає виділення 350 млн дол. військової допомоги Україні та дозволяє надати літальні оборонні озброєння. 21 грудня адміністрація Дональда Трампа схвалила продаж оборонної летальної зброї Україні[202]. Адміністрація Трампа санкціонувала поставки Україні снайперських гвинтівок та супутнього обладнання на суму 41,5 млн доларів[203].

30 червня 2018 року, коли журналісти запитали, чи визнають США Крим російським, він відповів: «Подивимося». Також він сказав, що «не бачить проблем у хороших відносинах з Росією»[204][205].

У жовтні 2018 року Трамп заявив, що дав Україні зброї більше, ніж Барак Обама: «Я той, хто дав Україні зброю і вбивць танків. Обама цього не зробив. Ви знаєте, що він послав? Він послав подушки та ковдри»[206].

25 липня 2019 року відбулась телефонна розмова Трампа з президентом України Зеленським. Деякі слова Трампа журналісти трактують як намагання переконати Володимира Зеленського почати розслідування діяльності Гантера Байдена в Україні (сина колишнього віцепрезидента США Джо Байдена). Згодом спікер палати представників США Ненсі Пелосі оголосила про рішення почати процедуру, мета якої — визначити, чи є підстави для оголошення імпічменту президенту США[207]. 5 лютого 2020 року Сенат США виправдав Дональда Трампа, відхиливши звинувачення у зловживанні владою й перешкоджанні роботі Конгресу[208].

5 липня 2020 року впливовий сенатор-республіканець Чак Гресслі (Chuck Grassley) вказав на надання Україні летальних озброєнь у період президентства Дональда Трампа у відповідь на закиди про приязні відносини між президентом США та Володимиром Путіним. «Мене дратує, коли демократи роблять висновки про приязні відносини між Трампом і Путіним, хоча президент надав Україні летальні озброєння у той час, як Обама Україні нічого не дав», — відзначив Чак Гресслі у Twitter, додавши до повідомлення хештеги «Дональд Трамп» та «здоровий глузд».[209]