Стійкість плавучих тіл

Стійкість плавучих тіл - у застосуванні до морських, річкових суден та інших плаваючих засобів стійкістю називають здатність судна повернутися у стан рівноваги після отримання крену.

Стійкість плаваючих тіл. h_ос – осадка судна; h_с – відстань від найнижчої точки плаваючого тіла до його центру ваги; h_D – відстань від найнижчої точки плаваючого тіла або прийнятої площини відліку до його центру водотоннажності (у вертикальному положенні судна h_D = 0,5 h_ос).

Крен човна

Порівнюючи положення нахиленого судна, які наведено на рис. 1 б та в, звертаємо увагу на таке:

– при крені судна, як це наведено на схемі б, центр ваги водотоннажності D1 переміщений праворуч від точки С, що призводить до виникнення моменту, який повертає судно до положення спокою. Метацентр М розташовано вище точки С.

– при збільшенні крену (схема в) центр водотоннажності D1 займає положення ліворуч від точки С, що призводить до виникнення моменту, який перевертає судно. Метацентр М лежить нижче точки С.

Якщо метацентр лежить нижче центру ваги, тобто метацентрична висота негативна, то судно стійкості не має. Судно вважають стійким, якщо hм > 0, або Rм > е, та нестійким якщо hм < 0, або Rм< е.