Стійкість плавучих тіл
Стійкість плавучих тіл - у застосуванні до морських, річкових суден та інших плаваючих засобів стійкістю називають здатність судна повернутися у стан рівноваги після отримання крену.
![](../I/%D0%A1%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B0.jpg.webp)
![](../I/J80_SUVLM06_4.jpg.webp)
Порівнюючи положення нахиленого судна, які наведено на рис. 1 б та в, звертаємо увагу на таке:
– при крені судна, як це наведено на схемі б, центр ваги водотоннажності D1 переміщений праворуч від точки С, що призводить до виникнення моменту, який повертає судно до положення спокою. Метацентр М розташовано вище точки С.
– при збільшенні крену (схема в) центр водотоннажності D1 займає положення ліворуч від точки С, що призводить до виникнення моменту, який перевертає судно. Метацентр М лежить нижче точки С.
Якщо метацентр лежить нижче центру ваги, тобто метацентрична висота негативна, то судно стійкості не має. Судно вважають стійким, якщо hм > 0, або Rм > е, та нестійким якщо hм < 0, або Rм< е.
Див. також
Література
- Світлий Ю. Г., Білецький В. С.. Гідравлічний транспорт (монографія). — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 436 с. ISBN 978-966-317-038-1