Стіґ Шедін

Стіґ Шедін народився і виріс у сім'ї шліфувальника Юеля Абрагама Шедіна, що працював на заводі «Брук» у Сандвікені, й Анни Елізабет Шедін (в дівоцтві Андерссон). Стіґ почав працювати на заводі зразу ж після закінчення школи. Кілька років він стояв у трубовальцювальному цеху «біля підіймального пристрою між першою і другою парою валків». Тут він відчув потребу писати. Залучившись до вирішення соціальних питань, Шедін мав цю тему за провідну в усіх своїх творах. Був членом Шведської соціал-демократичної спілки молоді (швед. Sveriges Socialdemokratiska Ungdomsförbund) і Товариства освіти робітників (швед. Arbetarnas Bildningsförbund). Сам письменник згадував, що в той час приятелі на роботі казали йому з приводу членства в цих організаціях: «Ти такий самий, як той бісів Сноїльський»[3].

Пропрацювавши на заводі десять років і закінчивши курс навчання в народних університетах Бруннсвіка (1939—1941) та Сиґтуни (1942—1943), він перебрався до Стокгольма, де у 1943—1945 роках був робітником, а відтак працював журналістом у виданнях Folket i Bild та Aftontidningen. 8 грудня 1950 одружився з Майт Елісабет Стамґорд (*1928), донькою торговця Карла Гуґо Юганссона i письменниці Анни-Ліси Форшберґер. 1945 року дебютував поетичною збіркою «Бомба, що не розірвалася». 1949 року вийшла його знакова збірка віршів — «Частинка сажі», в якій автор відобразив досвід, набутий у Сандвікені. Уперше в сучасній поетичній формі яскраво описано робітників і їхню працю. Ця збірка витримала кілька видань. Саме вона стала поштовхом до створення Товариства Стіґа Шедіна у жовтні 1996 року.

У 1950-х роках і далі головними мотивами у віршах Шедіна стали природа, кохання і критика суспільства. Провідною ниткою в його творчості була пошана до природи і людини. Шедіна вважали пролетарським письменником. Останньою його збіркою стала «Лікарська книжка, подорож униз», опублікована за три тижні перед смертю автора, у квітні 1993 року. Її схвалила критика.

Стіґа Шедіна поховали на Катарінському цвинтарі в Стокгольмі.

• У жовтні 1996 року засновано Товариство Стіґа Шедіна.
• 1997 року засновано Премію Стіґа Шедіна.

• Blindgångare 1945 (лірика) — «Бомба, що не розірвалася»
• Sommarpredikan 1947 — «Літня проповідь»
• Sotfragment 1949 — «Частинка сажі»
• Nattliga besök 1950 — «Нічні відвідини»
• Molnskugga 1955 — «Тінь хмарини»
• Dikter 1957 — «Вірші»
• Asparnas tält 1959 — «Осиковий курінь»
• Sånger i stål 1962 — «Пісні в криці»
• Bo bortom tullen 1966 — «Жити поза митом»
• Har ni flaggproblem? 1970 — «У вас клопіт із прапором?»
• Klarspråk 1971 — «Чітка мова»
• Livets starka smak 1974 — «Гострий смак життя»
• Förklaringstapet 1977 — «Пояснення»
• Hjärtats heta smedja 1979 — «Гаряча кузня серця»
• Arbete och människovärde 1981 — «Робота і гідність людини»
• Näverbrev 1988 — «Берестяний лист»
• Dikter i Folkets hus 1988 — «Вірші в Народному домі»
• Läkebok, nedresa 1993 — «Лікарська книжка, подорож униз»
• Gråspettens öga 1993 — «Дятлове око»
• Det rör sig 1998 — «Воно рухається»
• Ur tillsvidarelådan 1999 — «З довгої шухляди»
• Bruksnoveller 2003 — «Заводські новели»
• Naturlig avgång 2004 — «Природний відхід»

• 1949 Літературна премія АБФ
• 1950 Літературна премія журналу «Ві»
• 1957 Премія Стіґа Карлсона
• 1964 Літературна премія журналу «Ві»
• 1971 Літературна премія газети «Естерсунд-Постен»
• 1972 Премія Беллмана
• 1972 Премія Карла Еміля Енґлунда (за «Чітку мову»)
• 1985 Премія Дана Андерссона
• 1989 Медаль Геденвінда
• 1991 Премія Ферліна

• Årsskrift / Stig Sjödin sällskapet
• Siv Hackzell. Lyftpojkens skrik: en studie i Stig Sjödins poesi

• Сайт Товариства Стіґа Шедіна
• Lars Furuland. Stig A Sjödin. Svenskt Biografiskt Lexikon