Судзуцукі (1942)

Судзуцукі (Suzutsuki, яп. 涼月) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Судзуцукі»
涼月
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Акідзукі»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Mitsubishi у Нагасакі
Закладено	15 березня 1941
Спущено на воду	3 березня 1942
Введено в експлуатацію	29 грудня 1942
На службі	1942 – 1945
Виведений зі складу флоту	20 листопада 1945
Статус	використаний як хвилелам у порту Вакамацу, потім зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	2743
Довжина	134,2 м
Ширина	11,6 м
Осадка	4,2 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	52000 к.с. (39 МВт)
Швидкість	33 вузла
Дальність плавання	8 000 миль (15 000 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж	263
Озброєння
Артилерія	8 (4×2) × 100-мм / 65 калібрів гармат тип 98
Торпедно-мінне озброєння	4 (1х4) × 610-мм торпедних апаратів, запас 8 торпед 56 глибинних бомб
Зенітне озброєння	4 (2х2) 25-мм гармати

Корабель, який відносився до есмінців типу «Акідзукі», спорудили у 1942 році на верфі компанії Mitsubishi у Нагасакі.

З 15 січня 1943-го Судзуцукі включили до 61-ї дивізії ескадрених міноносців, а 22 березня він вийшов у свій перший дальній похід, разом з 3 іншими есмінцями супроводжуючи авіаносці «Дзюнйо» та «Хійо» із Японії на атол Трук в центральній частині Каролінських островів (ще до війни тут створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадили операції у цілому ряді архіпелагів). 27 березня загін досягнув пункту призначення, після чого з 29 березня по 6 квітня Судзуцукі та ще один есмінець здійснили круговий рейс для доставки будвельних матеріалів до Рабаула (головна передова база японців у архіпелазі Бісмарку, з якої здійснювали операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї).

17 – 22 травня 1943-го Судзуцукі та 4 інші есмінці супроводили до Йокосуки авіаносець, 3 лінкори та 2 важкі крейсери. За кілька діб до того американці розпочали операцію по узяттю під контроль Атту (острів на заході Алеутського архіпелагу, захоплений японцями в червні 1942-го) і тепер японське командування збирало сили для контратаки. Втім, ще до завершення травня спротив гарнізону Атту добіг завершення і контратаку скасували.

10 – 15 липня 1943-го Судзуцукі разом зі ще 5 есмінцями та 2 легкими крейсерами здійснили ескортування великого угруповання (3 авіаносці, 1 ескортний авіаносець, 1 гідроавіаносець, 3 важкі крейсери) з Японії на Трук. На той час союзники вже висадились на островах Нью-Джорджія (центральна частина Соломонових островів) і в регіоні знову розгорілись важкі бої. 19 – 21 липня Судзуцукі виконав перехід до Рабаулу у складі загону, що доправляв війська (до нього включили гідроавіаносець, всі крейсери та 5 із 6 есмінців, які нещодавно прибули з Японії). Після цього 22 липня Суцудзукі разом зі ще одним есмінцем виконав транспортний рейс до Буки – порта на однойменному острові біля північного завершення значно більшого острова Бугенвіль (можливо відзначити, що тоді ж кілька есмінців повели гіроавіаносець до південного завершення Бугенвілю, що завершилось катастрофою, під час якої загинуло більше тисячі японських військовослужбовців). 24 – 26 липня 1943-го Судзуцукі та ще два есмінці супроводили на Трук ті самі 3 важкі та 2 легкі крейсери, які за кілька діб до того прибули до Рабаула.

З 30 липня по 3 серпня 194-го Судзуцукі та ще один есмінець здійснили рейс до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), де зустріли танкери та супроводили їх на Трук.

6 – 8 серпня 1943-го Судзуцукі разом зі ще двома есмінцями ескортував до Рабаулу два інші важкі крейсери, що виконували завдання по транспортуванню військ, а в подальшому повернувся на Трук. 27 – 30 серпня есмінець разом з іншим есмінцем супроводили учбовий крейсер «Касіма» з Труку на атол Кваджелейн (Маршаллові острова), після чого повернулись назад 2 вересня.[1]

У середині вересня 1943-го американське авіаносне з’єднання здійснило рейд проти зайнятих японцями островів Гілберта (лежать південніше від Маршаллових островів). У відповідь 18 вересня з Труку на схід вийшли значні сили (2 авіаносці, 2 лінкори, 7 важких крейсерів та інші кораблі), які попрямували до атолу Еніветок (крайній північний захід Маршалових островів). Судзуцукі супроводжував це угруповання, яке у підсумку так і не вступило у контакт з союзними силами та 25 вересня повернулось на базу.

На початку жовтня 1943-го американське авіаносне з’єднання нанесло удар по острову Уейк (північніше від Маршаллових островів) без жодної суттєвої реакції зі сторони ворожого флоту. Зате через пару тижнів японці на основі радіоперехоплення вирішили, що готується нова атака на Уейк, і 17 жовтня вислали з Труку до Еніветоку головні сили (3 авіаносці, 6 лінкорів, 8 важких крейсерів та інші кораблі), в ескортуванні яких приймав участь і Судзуцукі. Цей флот кілька діб безрезультатно очікував ворога, після чого 26 жовтня повернувся на Трук.

З 12 по 15 листопада 1943-го Судзуцукі виходив з Труку для допомоги легкому крейсеру «Агано», який прямував із Рабаула та був торпедований підводним човном.

20 листопада 1943-го американці розпочали операцію по оволодінню островами Гілберта. Хоча японці у підсумку так і не наважились протидіяти цій операції надводними кораблями, проте з 23 листопада по 5 грудня Судзуцукі та ще 4 есмінці охороняли 3 важкі крейсери, що виходили до Маршаллових островів, де певний час перебували на атолах Кваджелейн та Еніветок.

7 – 12 грудня 1943-го Судзуцукі та інший есмінець «Хацудзукі» ескортували з Труку до Куре авіаносець «Дзуйкаку» та важкий крейсер «Тікума». Після цього з 24 грудня 1943 по 9 січня 1944 вони супроводили переобладнаний легкий крейсер «Акагі-Мару» у круговому рейсі з метою доставки військовослужбовців на острів Вейк.[2] 15 січня цей же загін вийшов у другий рейс до Вейку, проте вже 16 січня Судзуцукі був уражений 2 торпедами з американського підводного човна USS Sturgeon. Есмінець зазнав важких пошкоджень, були відірвані одразу носова та кормова секції. Загинуло 135 членів екіпажу та 89 бійців, які перебували на борту. 18 січня есмінець «Хацудзукі» привів пошкоджений корабель на буксирі до Куре, де Судзуцукі проходив ремонт до 12 жовтня 1944-го.

16 жовтня 1944-го Судзуцукі разом зі ще одним есмінцем здійснював рейс з Японії до Кіруну (наразі Цзілун на Тайвані) для доставки авіаційних припасів і був знову торпедований, на цей раз підводним човном USS Besugo. І на цей раз в есмінець потрапили дві торпеди, причому одна відірвала невеликий елемент носової частини. Інша пробила корпус в районі одного з погребів боєзапасу, проте не здетонувала, що врятувало Судзуцукі від загибелі. Есмінець зміг повернутись до Японії зі швидкістю 7 вузлів, причому у підсумку пошкодження виявились не надто важкими і вже через місяць корабель повернувся до активної діяльності.

З 23 по листопада по 10 грудня 1944-го Судзуцукі та ще один есмінець супроводили авіаносець «Дзюнйо» у круговому рейсі з Японії до Маніли, при цьому на зворотному шляху вони також ескортували з Мако (база на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки) лінкор «Харуна». Вже на підході до Японії 8 грудня «Дзюнйо» був торпедований підводним човном та зазнав суттєвих пошкоджень (так і не був відремонтований до завершення війни).[3]

Кілька місяців Судзуцукі провів у Внутрішньому Японському морі, а 6 – 7 квітня 1945-го ескортував лінкор «Ямато», який вирушив у самогубчу місію проти союзного флоту, що розпочав операцію на Окінаві. Більшість загону разом з «Ямато» загинуло, тоді як Судзуцукі був важко пошкоджений унаслідок прямого влучання бомби та близького розриву, загинуло 57 членів екіпажу. Втім, кораблю вдалось заднім ходом дійти до Сасебо. До 5 травня Судзуцукі перебував у доці, проте так і не був остаточно відремонтований та з 10 червня виконував функцію плавучої зенітної батареї. В такому стані він дочекався капітуляції Японії.

Восени 1945-го Судузцукі виключили зі списків ВМФ. Пізніше він використовувався як хвилелам у порту Вакамацу, а потім пішов на злам.[4]