Судовий збір

Судо́вий збір — збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Правове регулювання судового збору

Судовий збір є порівняно новим видом судових витрат, що з'явився після прийняття Закону України «Про судовий збір»[1] 8 липня |2011 року. До того за подання заяв до суду сплачувалося державне мито.

Закон регулює:

  • розміри ставок судового збору;
  • пільги щодо сплати судового збору;
  • порядок сплати судового збору;
  • повернення судового збору;
  • відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати;
  • зарахування судового збору до Державного бюджету України.

Правила розподілу сплаченого судового збору у складі судових витрат регулюють відповідні положення процесуальних кодексів.

Розмір судового збору визначається статтею 4 Закону «Про судовий збір»[2]. Реквізити для сплати збору розміщені на сайті «Судова влада України».

1 вересня 2015 ставки судового збору були значно підвищені[3]; юристи розцінили це як додатковий економічний бар'єр у доступі до правосуддя[4][5].

З 1 січня 2017 року судовий збір в Україні справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тоді як раніше — від мінімальної заробітної плати.[6].

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.