Сукур

Культу́рний ландша́фт Суку́р (англ. Sukur Cultural Landscape) — унікальна територія на плато в горах Мандара, в межах території місцевого управління Мадагалі штату Адамава у Нігерії. Матеріальна та духовна культура мешканців цього поселення уникла впливу Британської колонізації і збереглася від стародавніх до наших часів, майже в первісному стані. На знак визнання світового значення та культурної цінності об'єкту, 1999 року, першим з культурних ландшафтів Африки[2], його було внесено до Переліку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Культурний ландшафт Сукур
Sukur Cultural Landscape [1]
Світова спадщина
10°44′26″ пн. ш. 13°34′18″ сх. д.
Країна  Нігерія
Тип Культурний
Критерії iii, v, vi
Об'єкт № 938
Регіон Африка
Зареєстровано: 1999 (23 сесія)

Розташування на карті Нігерії
 Сукур у Вікісховищі

Історія

Загальна площа культурного ландшафту Сукур складає 1942.5 гектарів, з них 764.4 га — основна зона, решта охоронної території — буферна зона[3]. Поселення розташовується в горах Мандара, на плато, висота якого становить 1045 метрів[3]; складається з двох частин: верхньої, Сукур Сама (англ. Sukur Sama), з палацом правителя на вершині пагорбу, та нижньої, Сукур Каса (англ. Sukur Kasa), де знаходяться будинки простих мешканців[4]. Палацовий комплекс правителя — це велика кільцева структура з каменю, з численними нішами та воротами, а також загоном для коней і биків. Споруда домінує над іншою частиною поселення і до неї ведуть з півночі та сходу вимощені кам'яними плитами дороги, поряд — руїни колишнього гарему. Правитель мешкає в палаці разом з дружиною, приймає відвідувачів та туристів[4]. Будинки інших мешканців примітивні, низькі, мають кам'яні стіни та солом'яний дах. Також в нижній частині поселення розташовані загони для домашньої худоби, криниці, терасовані поля, на яких вирощують сільськогосподарські культури, сакральні споруди та кладовище[2].

Сукур, у перекладі з мови бура, означає «спадкова ворожнеча» або з мов маргі та кілба — «помста». Зважаючи на це, дослідники вважають, що, свого часу, це відособлене поселення могло утворитися внаслідок локального конфлікту[4]. Також знайдено докази того, що на цьому місці існували поселення з давніх часів, ще до теперішнього Сукур: збереглися печі та знаряддя праці для виплавки заліза залізної доби, є окремі знахідки й неоліту[3].

Початок новітньої історії Сукур датується XVII століттям[3] або, за іншими даними, початком XVI століття[5], коли була заснована династія сучасних правителів — Дур. Як і сусіднє Маргі, за політичним устроєм, це буле карликове королівство[5]. За династії Дур Сукур став одним з головних місць виробництва заліза, здійснював його поставки в інші регіони північно-східної Нігерії. Так тривало до початку XX століття, доки 1912 року поселення не було атаковане з боку сусіднього Мадагалі. Під керівництвом мадагальського вождя Гамман Яї (англ. Hamman Yaji), набіги та погроми тривали до 1922 і призвели до занепаду селища. Обсяги виплавки заліза поступово зменшувалися і повністю припинилися 1960 року, значна кількість мешканців мігрувала на рівнинну місцевість — на північ та південь від плато[3].

До 1927 року Сукур залишався осторонь процесів Британської колонізації, що мали місце на континенті, і, як наслідок, вони не здійснили значного впливу на місцеву культуру[4]: побут та звичаї народу, загальна кількість якого зараз складає не більше трьох тисяч осіб, й до сьогодні є такими, як багато століть тому. 1979 року Сукур отримав статус національної пам'ятки, 1999 увійшов до Світової спадщини ЮНЕСКО[3] — з цієї нагоди, щороку 2 лютого, тут проводиться фестиваль. Поселення відкрите для відвідування, на його території створений невеликий музей, подорожуючі мають можливість зупинитися в одному з п'яти кам'яних шале, а також спілкуватися з місцевими мешканцями й спостерігати за їхнім повсякденним життям[4].

Галерея
  • Будинки мешканців Сукуру
  • Місце виплавки заліза, що збереглося з давніх часів
  • Руїни будинку Гамман Яї
  • Мешканці поселення Сукур
  • Місцевий мешканець перед своїм будинком
  • Чоловік та син поруч з високими барабанами, вирізаними із стовбурів дерев

Примітки
  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Barbara T. Hoffman. Art and Cultural Heritage: Law, Policy, and Practice. — New York : Cambridge University Press, 2006. — С. 203. — ISBN 978-0-521-85764-2.(англ.)
  3. Sukur Cultural Landscape. whc.unesco.org (англ). ЮНЕСКО. Процитовано 13 червня 2014.
  4. Lizzie Williams, 2008, С. 282–283
  5. Hamman Yaji, 1995, С. 3

Посилання

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.