Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО
Комітет світової спадщини ЮНЕСКО є підрозділом Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що вповноважений додавати пам'ятки до списку Світової спадщини UNESCO та вилучати їх. Відповідальний за імплементацію Конвенції про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини, Комітет розпоряджається коштами Фонду всесвітньої спадщини, зокрема, надає їх країнам-учасникам Конвенції. Він має останнє слово щодо того, чи внесено об’єкт до Списку всесвітньої спадщини. Комітет розглядає звіти про стан збереження вписаних об'єктів і просить держави-учасниці вжити заходів, якщо об'єкти не керуються належним чином. Він також приймає рішення про внесення або виключення об'єктів у Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Комітет складає 21 представник від суверенних держав[1], обрані на чотирирічний термін Генеральною Конференцією[2].

Сесії
Комітет проводить щорічні сесії з метою розгляду стану Світової спадщини, заходів щодо її захисту, долучення нових об'єктів тощо[2]. Серед заходів, що спрямовані на порятунок об'єктів — занесення їх до списку Світової спадщини під загрозою знищення та субсидії на відновлювальні роботи. Відповідальність за збереження пам'яток несуть суверенні держави, на території яких вони розташовані. В випадку продовження дій, що руйнують цінність об'єктів, або їх фізичного зникнення відбувається вилучення зі списку Світової спадщини. Наявність таких об'єктів є не лише питанням престижу країни, але й її туристичної привабливості. Двічі Комітет світової спадщини вилучав об'єкти зі списку, як такі, що втрачені.
Сесії | Рік | Дати | Місце проведення | Країна | Примітки[3] |
---|---|---|---|---|---|
1 | 1977 | 27 червня–1 липня | Париж | ![]() |
Затверджені перші дванадцять номінованих об'єктів |
2 | 1978 | 5–8 вересня | Вашингтон | ![]() |
Кількість зросла до 57, серед них — перший об'єкт на території СРСР, Біловезька пуща |
3 | 1979 | 22–26 жовтня | Каїр і Луксор | ![]() |
|
4 | 1980 | 1–5 вересня | Париж | ![]() |
Кількість об'єктів у списку подолала межу в 100 записів |
5 | 1981 | 26–30 жовтня | Sydney | ![]() |
|
6 | 1982 | 13–17 грудня | Париж | ![]() |
|
7 | 1983 | 5–9 грудня | Флоренція | ![]() |
|
8 | 1984 | 29 жовтня–2 листопада | Буенос-Айрес | ![]() |
|
9 | 1985 | 2–6 грудня | Париж | ![]() |
|
10 | 1986 | 24–28 листопада | Париж | ![]() |
|
11 | 1987 | 7–11 грудня | Париж | ![]() |
|
12 | 1988 | 5–9 грудня | Бразиліа | ![]() |
|
13 | 1989 | 11–15 грудня | Париж | ![]() |
|
14 | 1990 | 7–12 грудня | Банфф | ![]() |
Перші об'єкти на території України: Свята Софія та Києво-Печерська лавра |
15 | 1991 | 9–13 грудня | Карфаген | ![]() |
|
16 | 1992 | 7–14 грудня | Санта-Фе | ![]() |
|
17 | 1993 | 6–11 грудня | Картагена | ![]() |
|
18 | 1994 | 12–17 грудня | Пхукет | ![]() |
Резервація орикса в Омані через 13 років стане першим об'єктом вилученим зі списку |
19 | 1995 | 4–9 грудня | Берлін | ![]() |
|
20 | 1996 | 2–7 грудня | Мерида | ![]() |
Список подолав рубіж у 500 записів |
21 | 1997 | 1–6 грудня | Неаполь | ![]() |
|
22 | 1998 | 30 листопада–5 грудня | Кіото | ![]() |
Історичний центр Львова став другою пам'яткою Світової спадщини на теренах України |
23 | 1999 | 29 листопада–4 грудня | Марракеш | ![]() |
|
24 | 2000 | 27 листопада–2 грудня | Кернс | ![]() |
|
25 | 2001 | 11–16 грудня | Гельсінкі | ![]() |
|
26 | 2002 | 24–29 червня | Будапешт | ![]() |
|
27 | 2003 | 30 червня–5 липня | Париж | ![]() |
|
28 | 2004 | 28 червня–7 липня | Сучжоу | ![]() |
|
29 | 2005 | 10–17 липня | Дурбан | ![]() |
Визнання отримала Геодезична дуга Струве, деякі пункти якої є на території України |
30 | 2006 | 8–16 липня | Вільнюс | ![]() |
|
31 | 2007 | 23 червня–1 липня | Крайстчерч | ![]() |
Букові праліси Карпат з України та Словаччини ввійшли до списку як природний об'єкт |
32 | 2008 | 2-10 липня | Квебек | ![]() |
|
33 | 2009 | 22-30 червня | Севілья | ![]() |
Долина Ельби в Дрездені вилучена після будівництва мосту, що порушив її ландшафт |
34 | 2010 | 25 липня-3 серпня | Бразиліа | ![]() |
|
35 | 2011 | 19-29 червня | Париж | ![]() |
Світової спадщиною визнана Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях |
36 | 2012 | 25 червня-5 липня | Санкт-Петербург | ![]() |
|
37 | 2013 | 17-27 червня | Пномпень | ![]() | Херсонес Таврійський і дерев'яні церкви Карпатського регіону доповнили список |
38 | 2014 | 15-25 червня | Доха | ![]() |
Кількість пам'яток перевищила 1000[4] |
39 | 2015 | 28 червня-8 липня | Бонн | ![]() |
|
40 | 2016 | 10-20 липня | Стамбул | ![]() |
|
41 | 2017 | 2-12 липня | Краків | ![]() |
|
42 | 2018 | 24 червня-2 липня | Манама | ![]() |
Поточний склад Комітету
На початок 2016 року до Комітету світової спадщини входять 21 представник таких країн-учасниць: Ангола, Азербайджан, Буркіна-Фасо, В'єтнам, Зімбабве, Індонезія, Казахстан, Республіка Корея, Куба, Кувейт, Ліван, Перу, Польща, Португалія, Танзанія, Туніс, Туреччина, Філіппіни, Фінляндія, Хорватія, Ямайка. Більшість із них мають мандат до 2017 року. На сесії, проведення якої планується у Стамбулі в липні 2016 року, головуватиме Лейла Улкер (Lale Ülker) з Туреччини, доповідачем має бути кореянка Юджін Йо (Eugene Jo), заступниками голови комітету є представники Лівану, Перу, Польщі, Танзанії та Філіппін[5].
Примітки
- За інформацією вебсайту UNESCO World Heritage, States Parties вважаються країни, що підписали та ратифікували The World Heritage Convention.
- The World Heritage Committee. UNESCO World Heritage Site. Процитовано 14 жовтня 2006.
- Centre, UNESCO World Heritage. UNESCO World Heritage Centre - World Heritage List. whc.unesco.org (англ.). Процитовано 7 березня 2016.
- Centre, UNESCO World Heritage. World Heritage List reaches 1000 sites with inscription of Okavango Delta in Botswana. whc.unesco.org (англ.). Процитовано 7 березня 2016.
- Centre, UNESCO World Heritage. UNESCO World Heritage Centre - 40th session of the Committee. whc.unesco.org (англ.). Процитовано 7 березня 2016.