Суперпозиція

Суперпози́ція (рос. суперпозиция, англ. superposition, нім. Superposition f) — це:

1. Підстановка функцій у функцію або замінних величин у функцію.
2. Накладання двох фізичних величин, тобто їхня об'єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну. При цьому векторні характеристики додаються геометрично, а після розходження поля існують незалежно одне від одного. Суперпозиція — лінійна комбінація складових полів. Окремий випадок суперпозиції хвиль — інтерференція їх (суперпозиція хвиль із різними частотами). У лінійних середовищах хвилі з різними частотами можуть розповсюджуватися незалежно, не впливаючи одна на одну, а тому їхня дія є сумою (суперпозицією) дій окремих хвиль. У випадку близьких частот суперпозиція може призводити до утворення биття.

Одна із основних засад квантової механіки — принцип суперпозиції.

Принцип суперпозиції — у фізиці та прикладних науках: результуючий ефект від декількох незалежних впливів, тобто сума ефектів, які викликаються кожним діянням окремо. принцип суперпозиції справедливий для систем і полів, які описуються лінійними рівняннями. Найчастіше має місце у механіці, квантовій механіці, теорії коливань і хвиль, теорії фізичних полів.