Суров Олександр Іларіонович
Олександр Іларіонович Суров (*17.03.1926, с. Ісаковка Суворовського району Тульської області, Росія — 15 січня 2020) — військовик, полковник у відставці, Почесний громадянин міста Чернівці, Почесний ветеран України.[1]
Суров Олександр Іларіонович | |
---|---|
Народився |
17 березня 1926 Суворовський район (Тульська область)d, Тульська область, РСФРР, СРСР |
Помер |
15 січня 2020 (93 роки) Чернівці, Україна |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | солдат |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився 17 березня 1926 року в с. Ісаковка Суворовського району Тульської області, Росія. У 1943 р. був призваний у Червону Армію. Воював у складі Першого українського фронту, брав участь у Житомирсько-Бердичівській наступальні операції, Проскурівсько-Чернівецькій операції. 24 квітня 1945 р. на підступах до Берліна був важко поранений[2]. Майже рік лікувався у госпіталях у Лодзі і Варшаві. Після демобілізації працював на Чернівецькому бавовняно-прядильному об'єднанні «Восход». Після закінчення історичного факультету Чернівецького держуніверситету працював в обласному товаристві «Знання», управлінні культури Чернівецького облвиконкому, в будинку політосвіти обкому КПУ.
Відзнаки, нагороди
- Одден Слави 3-го ступеня[2].
- Орден «За заслуги»[джерело?]
- Почесний громадянин м. Чернівці.
- Почесний ветеран України.
Джерела
- Чорней В. Учасник визволення Чернівців // Творці добра. Буковинці — Почесні ветерани України. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2017. — С.124-127. — ISBN 978-966-399-847-3.
Примітки
- Ветерану війни, визволителю Чернівців виповнилося 90 років. promin.cv.ua (укр.). Процитовано 22 березня 2019.
- «Найважчі спогади, коли ховав найкращих друзів і йшов далі воювати». Новини Чернівці: Інформаційний портал «Молодий буковинець». Процитовано 27 травня 2019.