Сусаг (цар)

Сусаг (осет. susæg/sosæg секретний) — цар одного з сармато-аланських племен з Наддунав’я або Надчорномор’ї, що жив біля 102 року. Ймовірно брав участь у війні Дакії проти Риму.

Етимологія

Ім'я Сусаг присутнє в осетинській мові у вигляді sūsæg/sosæg у значенні «таємний», «прихований», «секретний». Це осетинське слово є похідним від sūs/sos[1] у значенні «мовчання», «безмовність» за допомогою форманту -æg[2][3].

Історія

За словами Плінія Молодшого з листа до римського імператора Траяна, Сусаг зустрічався з дакійським царем Децебалом після походу у Нижню Мезію взимку 101/102 років, передавши йому частину здобичі:

Пліній імператору Траяну.

Апулей, володаре, солдат з Нікомедійського поста, написав мені, що якийсь Каллідром, якого намагалися затримати хлібники Максим й Діонісій, як того хто найнявся до них на роботу, кинувся до твоєї статуї, а коли його привели до магістратів, показав, що він був колись рабом у Лаберія Максима, захоплений був у Мезії Сусагом в полон й відправлений Децебалом в подарунок парфянському цареві Пакорі, багато років перебував у нього на службі, а потім втік й опинився в Нікомедії[4].

Є думка, що Сусаг був царем роксолан[5]. Однак існує припущення, що він був правителем наддонських алан-танаїтів[6][7].

Примітки
  1. Є, на думку в. І. Абаєва, старої ірано-тюркської изоглоссой. Див.: Абаєв в. І. Історико-етимологічний словник осетинської мови. — Л.: Наука, 1979. — Т. III. — С. 173.
  2. Абаєв в. І. Історико-етимологічний словник осетинської мови. — Л.: Наука, 1979. — Т. III. — С. 173-174.
  4. Плиний Младший. Письма. X, 74.
  5. Штаєрман Е. М. Рабство в західних провінціях Римської імперії в I-III ст. — М: Наука, 1977. — С. 170.
  6. Яценко С. А. Алани у Східній Європі в середині I — середині IV ст. н. е. (локалізація і політична історія) // Петербурзький археологічний вісник: Скіфи. Сармати. Слов'яни. Русь. — 1993. — Вип. 6. — С. 86.

Література
  • Листи Плінія Молодшого: Кн. I—Х / Вид. подгот. Сергієнко М. Е., Доватур А. В. — 1-е изд. 1950 р.; 2-е изд., перераб. 1982. — 407 с.
  • Туаллагов А. А. Закавказький похід алан 35 р. н. е .. / / Вісник Північно—Осетинського державного університету імені К. Л. Хетагурова. — 2008. — № 4. — С. 105-110.
  • Цагараев М. А. Славних предків імена: Збірник імен східно-іранських народів (від кіммерійців до осетинів). — Цымыти: Maskut, 2009. — 60 с.
  • Яценко С. А. Алани у Східній Європі в середині I — середині IV ст. н. е. (локалізація і політична історія) // Петербурзький археологічний вісник: Скіфи. Сармати. Слов'яни. Русь. — 1993. — Вип. 6. — С. 83-88.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.