Суґавара но Мітідзане

Суґавара но Мітідзане (яп. 菅原道真, すがわら の みちざね[3]; 1 серпня 845 — 26 березня 903) — японський державний діяч, науковець і поет періоду Хей'ан. Академік[4] з 877 року і правий міністр з 897 року. Сприяв розвитку самобутньої японської культури шляхом припинення контактів з Китаєм, видання збірок японських віршів та історичних творів. За несправедливими звинуваченнями опонентів був висланий зі столиці Кіото і відправлений на головування регіональної адміністрації Дадзайфу, де й помер. Після смерті проголошений божеством синтоїстським божеством, покровителем наук. [5]

Суґавара но Мітідзане
яп. 菅原道真
Портрет Суґавари но Мітідзена (робота Кікуті Йосая)
Народився 1 серпня 845(0845-08-01)
Кіото, Японія
Помер 26 березня 903(0903-03-26) (57 років)
Дадзайфу, Mikasa districtd, Префектура Фукуока, Японія
Поховання Dazaifu Tenman-gūd
Країна Японія[1]
Місце проживання Японія
Діяльність політик, історик, поет
Галузь Історія Японії
Знання мов японська[2]
Magnum opus Ruijū Kokushid і Nihon Sandai Jitsurokud
Титул правий міністр
Посада monjō hakased, Q11394590?, Q11621873?, Санґі, Q3270768?, Середній державний радник Японії, Q11547969?, Дайнаґон, Q11385487?, Правий міністр і Q9891637?
Термін 897—901
Рід Рід Суґавара
Батько Суґавара но Корейосі
Мати Q106235413?
У шлюбі з Shimada no Nobukikod
Діти Sugawara no Takamid, Sugawara no Atsushiged, Q106235511?, Q106262862?, Q108929583?, Q108929605?, Q108929623?, Q108929634?, Q108929637? і Q108929645?

Короткі відомості

Син Суґавара но Корейосі. Суґавара но Мітідзане народився 1 серпня 845 року у сім'ї чиновника. Починаючи від його діда, рід Суґавара служив при імператорському дворі. Завданням роду було викладання історії та китайського класичного канону у столичному університеті для майбутніх держслужбовців. Батько Мітідзане відкрив приватну школу у своїх володіннях, у якій готував учнів до вступних іспитів у столичний університет та військових посад.

У 862 році Суґавара но Мітідзане склав вступні іспити і став студентом університету у Кіото (大学). Після закінчення навчання, він розпочав свою кар'єру при дворі як вчений-науковець, посаді чиновника. Завдяки відмінному знанню китайської мови, йому доручали дипломатичні місії і відвідування іноземних посольств. Окрім державної служби, Суґавара продовжував вести справи приватної школи, яку заснував його батько. У 877 році, 33-літній Мітідзане отримав почесний титул мондзьо хакусі (文章博士, «знавець текстів») і став головою єдиного японського університету у столиці. Таким чином він досяг найвищої нагороди, яку міг здобути японський науковець тих часів.

Швидкий ріст Суґавари по ієрархічній драбині японського чиновництва перелякав японських аристократів, насамперед родину Фудзівара. У 886 році, вони домоглися призначення Мітідзане на пост голови провінції Санукі і, фактичного, випровадили його зі столиці. Однак завдяки політичному конфлікту між імператором Уда і Фудзівара но Мотоцуне, Суґавара зміг повернутися до Кіото.

Завдяки патронуванню японського монарха, Мітідзане здобув неабиякий авторитет при дворі. У 899 році його було призначено «правим міністром» (右大臣) імператорського уряду. Проте зростання влади новоприбульця знову занепокоїло аристократів. Окрім цього, реформи, які Суґавара планував провести у царині управління і адміністративного апарату, налаштували проти нього столичне чиновництво. Цією ситуацією скористалися його вороги, на чолі з Фудзіварою но Токіхіра. У 901 році вони звинуватили Мітідзане у придворних інтригах і вислали його до Кюсю, призначивши на посаду голови провінційного уряду у Дадзайфу (太宰権帥).

26 березня 903 року, без сподівань повернутися до столиці, Суґавара но Мітідзане помер у вигнанні.

Незабаром після його смерті Кіото вразила чума, від якої загинули сини імператора Дайґо, одного з учасників вигнання Суґавари. Окрім цього, саме місто постраждало від повеней і тайфунів. Декілька блискавок неодноразово вдарили по Імператорському палацу. Монарх і аристократи розцінили це як помсту духу померлого Суґавари. Для його умиротворення у столиці було зведено синтоїстське святилище Кітано Тенмаґу, а самому покійного вигнанцю було присвоєно титул «головного міністра» дайдзьо дайдзін (太政大臣) та проголошено «небожителем» — покровителем наук і навчання. Сьогодні багато японських святилищ вшановують його.

Примітки
  1. LIBRIS — 2013.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Відомий також під ім'ям Кан Сьодзьо (菅丞相).
  4. Японською: 文章博士, мондзьо-хакасе.
  5. Серед звичайних японців вщановується як «небесне божество» — Тендзін-сама.

Джерела та література
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.