Куґе

Японська аристократія походить від місцевої знаті стародавньої Японії, яка увійшла до політико-адміністративної системи японської держави Ямато впродовж 4—9 століть. Ця аристократія була згуртована довкола імператорського двору, який з 9 століття називався куґе, тобто «державним домом». У другій половині 9 століття терміном куґе почали позначати людей двору, як родовитих бюрократів так і простих чиновників столиці Кіото.

Доба Хей'ан (794—1185) вважається «золотою ерою» японських куґе. У країні панувала аристократична диктатура роду Фудзівара. Багато шедеврів японської літератури і мистецтва були створені вихідцями із заможних родин куґе. Захоплення куртуазною культурою і нехтування нагальними потребами держави було головною причиною занепаду політичної ваги аристократії. Як наслідок, у Японії визріли передумови захоплення провідної ролі в країні регіональними лідерами, насамперед, ватажками самураїв.

З розвалом правової системи ріцурьо і утворенням Камакурського сьоґунату куґе почали протиставляти «військовим домам», так званим буке (武家) — самураям. На відміну від військових, котрі підпорядковувалися сьоґунату, куґе були складовою частиною імператорського двору. У зв'язку із поступовою втратою останнім реальних важелів влади, роль аристократів у державному житті зменшилася. Останньою спробою політичного реваншу куґе стали події реставрації років Кемму, однак вона закінчилася перемогою самураїв.

Японський аристократ у оточенні шляхетних панянок. (Зображення з «Ілюстрованої Повісті про принца Ґендзі»).

У часи існування сьоґунату Муроматі (1338—1573) куґе перетворилися на осіб, які мали гучні титули членів імператорського уряду, але практично не впливали на розвиток політичної ситуації у країні. Сферою їхньої діяльності стала японська культура, література і поезія. Наприкінці 16 століття, аристократи були позбавлені навіть титулів — їх було надано важливим соратникам «об'єднувача Японії» Тойотомі Хідейосі.

Ситуація дещо покращилася за існування сьоґунату Токуґава (1603-1867). Відповідно до «Законів про імператорський двір і куґе», що були видані самурайським урядом у 1615 році, аристократії було повернуто право на отримання титулів за умови тотального підпорядкування новій владі. Однак в цілому, куґе залишались безвладною «прислугою імператора». Головним поприщем для них була лише культура. З середовища аристократів вийшло чимало видатних японських літераторів, поетів і вчених.

Після реставраці Мейдзі 1869 року, куґе, разом із представниками родів провінційних володарів даймьо, були об'єднані у 1884 році у так звану нову «японську знать» кадзоку (華族). Її поява ознаменувалась зникненням самураїв як класу та ліквідацією інституту аристократів куґе.

Усі аристократи куґе, а свого часу і бюрократи та чиновники, подіялися на дві великі групи.

Перша називалася доздьо (堂上, «ті, хто піднімається до тронної зали») або тендзьо (殿上, «ті, хто піднімається до палацу»). Її представники, які обіймали високі посади в уряді і носили гучні титули, мали право входити до імператорських хоромів.

Друга група називалася дзіґе (地下, «приземлені»). До цієї групи входили представники незаможної або недостатньо титулованої аристократії. Її членам заборонялося підніматись до покоїв японського монарха.

Окрім цього, ті особи з аристократичної групи доздьо, які займали перші три найвищі чиновницькі ранги країни, називалися куґьо (公卿, «державна еліта»). Вони мали ексклюзивне право особисто зустрічатися з імператором і давати йому поради.

• Самураї
• Фудзівара