Східна філософія

Схі́дна філосо́фія зародилася практично одночасно з філософією Стародавньої Греції і є крупним і своєрідним пластом світової філософії. Найбільш загальноприйнятим є включення в дане поняття філософських традицій Стародавнього Китаю і Індії як противага аналогічним традиціям античної Європи.

Однак, в цілому, сюди ж можна включити і світоглядні системи інших азійських цивілізацій старовини, найпоказнішими з яких були (є) Вавилон, Персія, Японія, пізніше мусульманський світ. Найчастіше східній філософії приписуються такі відмінні (від західної філософії) риси: релігійність, спіритуальність, інтуїтивізм, інтровертність (зверненість до внутрішнього світу людини), песимізм, єдність суб'єкта і об'єкта та інші.

Філософія стародавніх Індії та Китаю

Філософія як самостійна дисципліна виникла всередині I тисячоліття одночасно в трьох вогнищах стародавньої цивілізації — в Китаї, Індії та Стародавній Греції. Її народження супроводилося переходом від міфологічного світосприймання до світогляду, що спиралося на знання, знайдене в інтелектуальному пошуку.

В Індії систематизоване філософське знання формувалося через опозицію до брахманізму. У VI—V століттях до н. е. тут з'явилися численні течії, критичні щодо положень ведійської релігії. Розвиток шраманських шкіл призвів до становлення філософських систем Індії, основними з яких стали адживіка, джайнізм і буддизм.

У Китаї становленню філософії також сприяли мандрівні мудреці-аскети. Численні течії китайської філософії сформувалися на аналізі або критиці стародавніх пам'яток культури, таких як «Ши цзін» («Канон віршів») і «І цзін» («Книга змін») (для порівняння, в Індії цю роль виконували Упанішади і Рігведа). Проте на відміну від Індії тут відособилися два чільні світоглядні напрями конфуціанство і даосизм. Перше з них у II столітті до н. е. набуло офіційного статусу державної ідеології.

Сучасна східна філософія

Ось основні представники східної філософії XIX—XX століть:

  • Свамі Вівекананда (1863—1902) — індійський мислитель, релігійний реформатор і громадський діяч, учень видатного містика Рамакрішни. Єдиним засобом виходу з кризи сучасного людства вважав єднання всіх релігій і звернення людей до духовно-релігійного досвіду. З позицій західної філософії пояснив багато ключових ідей Веданти — найвпливовішої індійської релігійно-філософської системи.
  • Дайсецу Тейтаро Судзукі (1870—1966) — японський мислитель, буддійський філософ і культуролог, провідний представник і дослідник дзен-буддизму. Центральне місце в його дослідницькій діяльності займало поняття просвітлення, яке розуміється як сенс і суть буддизму і будь-якої автентичної релігії і філософії. Серед його робіт: «Основи дзен-буддизму», «Нариси про дзен-буддизм» в трьох частинах, «Лекції з дзен-буддизму», «Дзен в японській культурі».
  • Джідду Крішнамурті (1895—1986) — індійський мислитель, людина унікальної долі. Хлопчиком він був визнаний членами Теософського товариства призначеним для втілення прийдешнього месії і відповідно вихований під їх спостереженням. Проте в 1929 році Крішнамурті відмовився як від свого месіанства, так і від будь-якої участі в організованій релігійній діяльності і став самотнім мислителем, що вів розмови з людьми в десятках країнах світу. Відомі роботи Крішнамурті: «Перша і остання свобода», «Єдина революція», «Поза часом», «Свобода від відомого».
  • Мухаммад Ікбал (1877—1938) — мусульманський філософ, поет, релігійний реформатор і громадський діяч Індостану. Почитався як «духовний батько нації» в Пакистані і найвидатніший достовірно мусульманський філософ XX століття. Критичне переосмислення всього мусульманського світогляду і обґрунтування корінного реформування традиційного суспільства при ключовій ролі в цьому процесі людини — в цьому пафос учення Ікбала. Його релігійно-філософські погляди представлені в книзі «Реконструкція релігійної думки в ісламі».

Література

  • Фролов І. Т. та інші. Введення у філософію (Підручник для вузів). М.: «Політіздат», 1989.
  • Джінджолія Б. І. Східна філософія XIX—XX століть. Єкатеринбург, 2006.
  • Гайдеггер і східна філософія: пошуки взаємодоповнення культур. СПб., 2001. — 324 с.
  • Степанянц М. Т. Східна філософія. Ввідний курс і вибрані тексти. 2-ге видання, виправлене і доповнене. М.: «Східна література», 2001, 51.
  • Томсон М. Східна філософія. Пер. з англ. Ю.Бондарева. — М.:ФАИР_ПРЕСС, 2002. — 384 с.: мул.
  • Історія східної філософії. Навчальний посібник. М.: ІФ РАН, 1998, 122 стор.
  • Лукьянов А. Е. Становлення філософії на Сході (Стародавній Китай та Індія). — Видання 2-ге, виправлене і доповнене — М.: ІНСАН, РМФК, 1992 — 208 с.)
  • Річард Осборн, Борін Ван Лоон. Східна філософія. Пер. з англ. Харламової Л. В. Ростов-на-Дону. Видавництво «Фенікс», 1997. — 178 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.