Східний вокзал (Париж)

Східний вокзал (фр. Gare de Paris-Est) — один із семи паризьких вокзалів, який обслуговує східний напрямок Франції (Нансі, Страсбург, Реймс), а також далекі напрямки: Швейцарія, Люксембург, Німеччина, Австрія. Розташований на Place du 11-Novembre-1918 10-у окрузі Парижа.

Східний вокзал

48°52′37″ пн. ш. 2°21′33″ сх. д.
Країна  Франція[1]
Розташування X округ Парижу[1]
Тип тупикова станціяd
Матеріал Euville stoned
Архітектор François-Alexandre Duquesneyd
Адреса Place du 11-Novembre-1918d
Східний вокзал
Східний вокзал (Франція)
 Медіафайли у Вікісховищі
Східний вокзал

Історія
Алегорична скульптура на Східному вокзалі

Східний вокзал було споруджено архітектором Ф. Дюкене в 1849 на замовлення Страсбурзької залізничної компанії Compagnie du chemin de fer de Paris à Strasbourg й спершу він називався «Страсбурзький ембаркадером» Embarcardère de Strasbourg (тобто Страсбурзьким вокзалом).

У 1854 було відкрито нову залізничну лінію до Мюлюза й вокзал перейменували на Східний.

Реконструкція вокзалу проводилася тричі: в 1885, 1900 та 1931.

4 жовтня 1883 саме зі Східного вокзалу вирушив у перший рейс до Константинополя знаменитий Східний експрес.

Архітектура

На згадку про битву під Верденом над касами вокзалу розміщені два панно: «Патріоти йдуть на фронт» і «Повернення військовополонених».

Події

5 квітня 2007 поїзд, що прямував з передмістя Шато-Тьєрі (Chateau-Thierry), врізався в обмежувальний буфер. У результаті аварії 71 людина отримала поранення.

Вокзал у мистецтві

Живопис
  • 1917: Максімільєн Люс, Східний вокзал у снігу (La gare de l'Est sous la neige) (Музей Отель-Дьє, Мант-ла-Жолі)
  • 1917: Максімільєн Люс, Східний вокзал (La gare de l'Est), (Музей армії (Париж), Париж)

Кінематограф

Внаслідок менш насиченого дорожнього руху навколо вокзалу саме Східний вокзал часто обирали для зйомок в кіно.

  • 1950: Набережна Гренель, Еміль Едвін Райнерт; зйомки велися на вокзалі;
  • 1966: La Grande Vadrouille, Жерар Урі (сцена відправлення потяга);
  • 1969: Мозок de Жерар Урі;
  • 1975: Заткути пельку треба не тому, що нічого сказати (C'est pas parce qu'on a rien à dire qu'il faut fermer sa gueule), Жак Беснар ;
  • 1984: Якось у Америці, Серджіо Леоне;
  • 1986: П'яна ніч, Бернар Ное ;
  • 1991: Чудова епоха, Жерар Жуньо ;
  • 2001: Амелі, Жан-П'єр Жене ;
  • 2008: Едем на заході, Коста-Гаврас.

Посилання

Примітки
  1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.