Східні літургійні обряди

Особливості розвитку Західної і Східної Римської імперії призвели до розходження між християнськими церквами Сходу та Заходу, яке збільшилося після розділення у 395 році Римської імперії на дві держави. Римські єпископи (з V ст. — «папи») претендували на керівне положення у християнстві. У Східній Римській імперії їм протистояли Константинопольські патріархи. Змагання між цими Церквами стало джерелом суперечок у питаннях догматики й культу і, зрештою, призвело до офіційного розділення у 1054 році, що стало причиною кардинальних відмінностей в обряді цих конфесій, який надалі розвивався у кожній з них своїм, окремим шляхом.

Східний обряд є надбанням Православної Церкви. Але утворення греко-католицьких Церков, зокрема, Української Греко-Католицької Церкви у 1596 році, відбувалося на умовах збереження притаманної їм до часу об'єднання східної обрядовості.

Східний обряд слугує засобом залучення православних християн до соціальної і культурної практики, передачі релігійного досвіду від покоління до покоління, регламентує поведінку вірян, підтримує внутрішньогрупову згуртованість, освячує різноманітні об'єкти й соціальні відносини. Особливістю Східного обряду є також те, що, незважаючи на консервативну налаштованість ієрархії Православної Церкви, під тиском обставин вона змушена була толерантно поставитись до місцевих традицій і звичаїв, внаслідок чого Східний обряд широко увібрав у себе обрядові й світоглядні елементи тих етносів, на території яких набувало свого поширення східне християнство, тому є наявність таких феноменів як українське, російське, грецьке, болгарське та інші християнства (православ'я)[1].

На Сході з давнини розвинулося сім потужних літургійних традицій, які прийнято зводити в дві родини чи традиції — Антіохійську і Олександрійську.

• Антіохійська традиція
  • Західно-сирійська група
    • Західно-сирійський обряд (сиро-антіохійський)
    • Маронітський обряд
  • Сиро-азійська група
    • Візантійський обряд
    • Вірменський обряд
  • Східно-сирійська група
    • Східно-сирійський обряд (халдейський)
• Олександрійська традиція
  • Коптський обряд
  • Ефіопський обряд

Поширеність східних обрядів, так само як і їх використання різними християнськими церквами з різною догматикою, пройшли з ходом історії дуже складний шлях. Нині вони використовуються різними автокефальними православними церквами, східними католицькими церквами й численними незалежними від православ'я і католицизму християнськими стародавніми східними церквами.

• Саган О. Н. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан / О. Саган. — К.: Світ Знань, 2004. — 910 с.
• Шульц Ганс Йоахим. Візантійська літургія: Свідчення віри та значення символів / Пер. з нім. с. Софія Матіяш. — Львів: Свічадо, 2002. — 240 с.
• «Обряд літургічний» // Католицька енциклопедія. Т.3. Вид. францисканців. — М., 2007. (рос.)
• Колодний А., Бодак В. Український християнський обряд. — К., 1997.
• Саган О. Н. Національні прояви православ'я: український аспект.

• Жанри богослужбові // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 72-77.
• Манель Нін. Літургійна спадщина Східних Церков
• Кобрин Михайло. Вплив літургійної реформи ii ватиканського собору на культово-обрядові практики української греко-католицької церкви.

• Західні літургійні обряди