Сьо Кен
Сьо Кен (яп. 尚 賢; 15 жовтня 1625 — 19 жовтня 1647) — 15-й ван Рюкю в 1640—1647 роках.
| Сьо Кен | |
|---|---|
| Народився | 15 жовтня 1625 |
| Помер | 19 жовтня 1647 (22 роки) |
| Батько | Сьо Хо |
| Мати | Ryōtsuki, Nishi no Ajiganashid |
| Брати, сестри | Shō Kyōd, Сьо Сіцу і Shō Bund |
| У шлюбі з | Ka'iku, Tamayose Ajiganashid |
Життєпис
Походив з Другої династії Сьо. Третій син вана Сьо Хо. Народився 1625 року. Два старших брати померли ще за панування батька. Тому Кена оголосили спадкоємцем трону і надали магірі (домени) Кумеджіма і Накагусуку.
1640 року спадкував владу. 1641 року затверджений Шімадзу Хісаміцу, правителем Сацума-хана. Мусив продовжувати політику втягування Рюкю в економічні відносини з Японією. При цьому відносини з Китаєм послаблювалися. Це зумовлено також занепадом династії Мін в 1644 році. Так, посольство Рююк, відправлене до мінського імператора, не потрапило до Пекіна, затримавшись у порту Фучжоу. оскільки імператор Чжу Юсун 1645 року мусив тікати під тиском манчжурів, то посольство повернулося до Рюкю. Наступного року було відправлено посольство до імператора Фуліня з династії Цін.
разом з тим за правління Сьо Кена було встановлено 2 типи дипломатичних посольств до бакуфу (в Японії називалося едоноборі, на Рюкю — едотаті). Перше (кейгасі) відправлялося під час вступу нового сьогуна до влади. При вступі нового вана Рюкю відправлялося посольство сяонсі. Усі посольство очолював спадкоємець трону.
З 1644 року наказав зводити численні маяки на островах. Помер 1647 року. Йому спадкував молодший брат Сьо Сіцу.
Джерела
- Kerr, George H. (1965). Okinawa, the History of an Island People. Rutland, Vermont: C.E. Tuttle Co. OCLC 39242121
- Smits, Gregory. (1999). Visions of Ryukyu: Identity and Ideology in Early-Modern Thought and Politics, Honolulu: University of Hawaii Press. ISBN 978-0-824-82037-4; OCLC 39633631