Сєвлаг

Сєвлаг організований не пізніше 20 вересня 1949 року[1][2]. Управління виправно-трудового табору розміщувалося в селищі Ягодне Магаданської області. В оперативному командуванні з 1949 по 1952 роки воно підпорядковувалося спочатку Головному управлінню виправно-трудових таборів Дальбуд, а в 1953—1957 роках — Управлінню північно-східних виправно-трудових таборів Міністерства юстиції СРСР (УПСВТТ МЮ). Згодом УПСВТТ переданий в систему Міністерства внутрішніх справ.

Станом на 22 травня 1951 року чисельність в'язнів табору становила 15 802 особи[3], а 1 вересня цього ж року — 11 689 осіб, з них 565 жінок. У червні 1953 року Сєвлаг нараховував 9071 в'язня, а 25 жовтня тут перебувало вже 8822 особи, з яких 485 жінок і 3028 засуджених за контрреволюційні злочини[4]. За даними на 15 липня 1954 року чисельність табору була на рівні 8430 осіб[5].

Основним видом виробничої діяльності ув'язнених були гірничорудні роботи. Вони залучалися до праці на копальнях «Бурхала», «Спокійна», «Штурмова», «Туманна», «Хатиннах», «Верхній Ат-Урях», «Дебін», «Верхній Дебін», «Тангара», «Гірська» і «Мякіт»[6][7].

Сєвлаг припинив своє існування 16 квітня 1957 року[8].

У Сєвлазі помер російський поет, революціонер і видавничий працівник Ілля Іонов[9].

• Сєвєрний ВТТ Дальбуду(рос.)
• Сєвлаг на віртуальному музеї ГУЛАГу(рос.)
• Архипелаги коммунизма — СевЛАГ, «Ехо Москви»(рос.)