Сігер (король Ессексу)
Сігер (давн-англ. Sighere; ? — 689) — король Ессексу в 664—689 роках, Кенту у 687—689 роках.
| Сігер | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 689 |
| Національність | сакси |
| Діяльність | суверен |
| Титул | король Ессексу |
| Посада | король Ессексу |
| Термін | 664—689 роки |
| Попередник | Світґельм |
| Наступник | Себбі |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Есквінінги |
| Батько | Сігеберт I |
| У шлюбі з | Осіта Мерсійська |
| Діти | 1 син |
Життєпис
Походив з династії Есквінінгів. Син Сігеберта I, короля Ессексу. Про дату народження і молоді роки нічого невідомо.
У 664 році після смерті Світґельма під час епідемії невідомої хвороби (тоді називали мором) королем Ессексу став його Сігер разом зі стрийком Себбі. Втім останній виявився в підлеглому положенні.
Зійшовши на трон, Сігер зневірився в могутність християнського Бога, який не зміг захистити Британію від мору, і повернувся до поклоніння ідолам, і сакси переважно наслідували своєму королю. Проте Себбі відмовився повертатися до поганства. Це викликало невдоволення Сігера.
Обидва королі стали шукати союзників поза Ессексом: Сігер отримав підтримку королівства Вессексу, а Себбі — Мерсії. Вульфхер, мерсійський король, рушив проти Ессексу, отримавши допомогу від Себбі. У 665 році Сігер зазнав поразки й був змушений визнати себе васалом Вульфхера.
Король Мерсії спрямував єпископа Ярумана повернути підданців Сігера до християнства. Яруман досяг значного успіху завдяки своїм проповідям. Вульфхер наполіг на тому, щоб Сігер знову хрестився та одружився з його небогою Осіт.
У 673 році Сігер кинув дружину і втік у Північний Елмхем під заступництво єпископа Бедувіна. Після смерті Вульфхера 675 року Сігер повернувся до Ессексу, який незабаром потрапив під вплив Вессексу.
У 687 році Сігер разом з Себбі та Кедваллою, королем Мерсії, брав участь у поході проти королівства Кент. Вважається, що Сігер став королем Кенту, оскільки збереглася хартія Сігера, в якій його названо королем Кенту. На думку дослідників панував разом з королем Мулом з Вессексу.
Після смерті Сігера в 689 році одноосібним володарем Ессекса став Себбі, в той час як Кент виявився розділений на частини між родичами Себбі та представниками місцевої королівської династії.
Джерела
(англ.)
- Chaney, William A. (1970). The cult of kingship in Anglo-Saxon England: the transition from paganism to Christianity. Manchester University Press. p. 168. ISBN 0-7190-0372-5.
- Barbara Yorke: Kings and Kingdoms of early Anglo-Saxon England. Routledge, 2002, ISBN 0-415-16639-X, S. 49, 54