Сікупіллі

Мікрорайон Сікупіллі. Вулиця Туулемяе.

Назва мікрорайону (ест. Sikupilli — «козлиний рожок») тягнеться до часу, ще до будівництва житлових будинків, коли тут проживали тільки бідні жителі, які вирощували кіз[4]. В 1830 році на території сучасного мікрорайону Сікупіллі була побудована перша будівля — побудований з вапняку військовий госпіталь[4]. Стіни госпіталю вбирали вологу, і постійна сирість шкодила здоров'ю пацієнтів. В 1869 році будівля була продана в приватну власність, а з 1886 року в будівлі була організована жіноча в'язниця. В радянські часи в ній знаходилась пересильна в'язниця[4]. На початку XX ст. в Сікупіллі почалось будівництво житлових будинків. Земля тут була багата вапняком і коштувала в три рази дешевше, ніж в інших районах Таллінна[4]. До початку активного будівництва житлових будинків 1906 році, в плитнякових пройомах жили безхатченки[5]. До 1920 року в Сікупіллі було побудовано 175 житлових будинків, а в 1930 тут вже було 210 домів, більша частина яких були одноповерховими і тільки четверта частина були двохповерховими. Єдиним трьохповерховим будинком була побудована в 1930 році Початкова школа Ласнамяє[4]. До Другої світової війни на території району функціонувало декілька промислових підприємст — фабрика з виробництва цвяхів Братів Кімберг, ткацька фабрика братів Тофер, вапно обпалювальна фабрика «Сімсіварт і Ко», фабрика з виробництва ліжок Й. Буши, хімічне виробництво «Одор» та каменоломня[4]. В 1940 році на вулицях Маяка, Сікупіллі та Петербурі теє почалось почалось будівництво будинків для працівників заводу «Двігатєль». Під час війни, в 1941 році в Сікупіллі пройшли бої, які зачепили житлові квартали. Після війни тут знаходився табір для німецьких військовополонених[4]. В 2009 році навколо озера Пає був влаштований парк Пає[4].

По даним самоуправління Таллінна, на 1 січня 2014 року населення Сікупіллі складало 11 298 мешканців. Чоловіків серед них 44%. Естонці складають 29% мешканців микрорайону[1].