Сімакадзе (1943)

Сімакадзе (Shimakaze, яп. 島風) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні.

«Сімакадзе»
島風
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Сімакадзе»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф ВМФ у Майдзуру
Закладено	8 серпня 1941
Спущено на воду	18 липня 1942
Введено в експлуатацію	10 травня 1943
На службі	1943 – 1944
Загибель	11 листопада 1944 потоплений в затоці Ормок
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	2570
Довжина	129,5 м
Ширина	11,2 м
Осадка	4,2 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	75000 к.с. (56 МВт)
Швидкість	40,9 вузла
Дальність плавання	6 000 миль (11 000 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж	267
Озброєння
Артилерія	6 (3×2) × 127-мм / 50 калібрів гармат
Торпедно-мінне озброєння	15 (3х5) × 610-мм торпедних апаратів 18 глибинних бомб (на момент спорудження), 36 глибинних бомб (початок 1944)
Зенітне озброєння	6 (2х3) 25-мм гармат, 2х13,2-мм кулемета (на момент спорудження), 16 (4х3 + 2х2) 25-мм гармат (на початок 1944), 28 25-мм гармат (червень 1944)

11.11.44

Район потоплення «Сімакадзе»

Корабель, який став першим та єдиним представником есмінців типу «Сімакадзе», спорудили у 1943 році на верфі ВМФ у Майдзуру.

Менш ніж за два місяці після завершення есмінець задіяли для операції по евакуації гарнізону з Киски (один з двох островів Алеутського архіпелагу, захоплений японцями в червні 1942-го, який станом на середину 1943-го перебував у блокаді американців). 1 – 5 липня «Сімакадзе» прослідував з Куре на Парамушир (Курильскі острова), а з 7 по 17 липня у складі значного загін (який в цілому нараховував 2 легкі крейсери та 11 есмінців) перебував у морі, проте не зміг виконати завдання через погану погоду. 22 липня той же загін здійснив розпочав другу спробу і на цей раз 29 липня вдалось зняти з Киски гарнізон. 1 серпня загін прибув на Парамушир, а 3 – 6 серпня «Сімакадзе» та три інші есмінця супроводили звідси до Йокосуки важкий крейсер «Мая» (до того забезпечував дистанційне прикриття евакуації з Киски).

15 – 20 вересня 1943-го «Сімакадзе» разом зі ще одним есмінцем супроводив 2 важкі крейсери з Йокосуки на атол Трук у центральній частині Каролінських островів, де знаходилась головна японська база у Океанії. 21 – 26 вересня «Сімакадзе» здійснив зворотний рейс, охороняючи ескортні авіаносці «Чуйо» і «Тайо». На цьому переході 24 вересня «Тайо» був торпедований підводним човном та далі слідував на буксирі у другого авіаносця. 4 – 10 жовтня 1943-го «Сімакадзе» та ще один есмінець провели «Чуйо» з Йокосуки на Трук, після чого Сімакдзе провів певний час на цій базі.

Тим часом на початку жовтня 1943-го американське авіаносне з’єднання нанесло удар по острову Вейк (північніше від Маршаллових островів) без жодної суттєвої реакції зі сторони ворожого флоту. Зате через пару тижнів японці на основі радіоперехоплення вирішили, що готується нова атака на Вейк, і 17 жовтня вислали з Труку до Еніветоку (атол на крайньому північному заході Маршаллових островів) головні сили (3 авіаносці, 6 лінкорів, 8 важких крейсерів та інші кораблі), у охороні яких прямував «Сімакадзе». Цей флот кілька діб безрезультатно очікував ворога, після чого 26 жовтня повернувся на Трук.

2 листопада 1943-го «Сімакадзе» повів з Труку до Рабаула (головна передова база японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї) два танкери. 4 листопада обидва танкери зазнали пошкоджень при атаці авіації, при цьому один попрямував назад на Трук у супроводі кількох кораблів, що підійшли на допомогу[1], тоді як «Сімакадзе» 5 листопада привів другий до пункту призначення. Того ж дня «Сімакадзе» та ще один есмінець повели на Трук важкі крейсера «Судзуя» та «Могамі» (останній отримав пошкодження під час рейду ворожого авіаносного угруповання на Рабаул, який відбувся того ж 5 листопада, незадовго до прибуття «Сімакадзе» на цю базу). 8 листопада загін досягнув пункту призначення. 11 – 15 листопада «Сімакадзе» разом з тим же есмінцем ескортував з Труку до Японії на ремонт важкі крейсера «Такао» і «Атаго» (так само зазнали пошкоджень у Рабаулі під час атаки 5 листопада).

26 листопада – 1 грудня 1943-го «Сімакадзе» разом зі ще 2 есмінцями супроводили авіаносець «Сьокаку» та легкий авіаносець «Тітосе» з Японії на Трук. Після цього на протязі всієї зими есмінець займався ескортуванням танкерів, як курсували між Білкпапаном (центр нафтовидобутку на сході Борнео) та Труком із заходом до Давао (південне узбережжя філіппінського острова Мінданао) та Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів). 4 – 14 березня «Сімакадзе» разом зі ще одним есмінцем супроводив гідроавіаносець «Акіцусіма» з Палау до Йокосуки.

З 17 березня по 12 квітня 1944-го Сімакадзе пройшов доковий ремонт у Куре, а 20 квітня – 1 травня разом зі ще 3 есмінцями ескортував лінкор «Ямато» та важкий крейсер «Мая» з Японії до якірної стоянки Лінгга в районі Сінгапуру (дії підводних човнів на комунікаціях вкрай ускладнювали доставку палива до метрополії та призвели до рішення базувати флот у Південно-Східній Азії поблизу від районів нафтовидобутку).

12 – 15 травня 1944-го «Сімакадзе» взяв участь у супроводі флоту з Лінгга до Таві-Таві (у філіппінському архіпелазі Сулу поряд з нафтовидобувними районами острова Борнео). На той час японське командування очікувало неминучої ворожої атаки на головний оборонний периметр Імперії (Маріанські острова – Палау – західна частина Нової Гвінеї) і перебазувало головні сили ближче до місця майбутніх подій. 10 – 12 червня «Сімакадзе» разом зі ще 3 есмінцями та легким крейсером супроводив два найпотужніші японські лінкори до острова Бачан (біля південно-західного завершення значно більшого острова Хальмахера) в межах операції з прикриття доставки підкріплень на острів Біак (біля північно-західного узбережжі Нової Гвінеї), де в кінці травня висадились союзники.

Втім, того ж 12 червня 1944-го американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами. Головні сили японського флоту вийшли для контратаки, причому кораблі з Бачану після переходу 13 – 16 червня приєднались до основного з’єднання. Під час битви 19 – 20 червня у Філіппінському морі «Сімакадзе» разом з 6 іншими есмінцями складав охорону "загону С", головну силу якого складали лінкори та важкі крейсери. В битві японці зазнали важкої поразки, а за кілька діб флот повернувся до Куре. 8 – 16 липня 1944-го «Сімакадзе» прийняв участь у супроводі головних сил з Японії на якірну стоянку Лінгга.

18 жовтня 1944-го головні сили японського флоту полишили Лінгга для підготовки до протидії неминучій ворожій атаці на Філіппіни. Вони прослідували через Бруней, після чого розділились на два з’єднання. «Сімакадзе» увійшов до ескорту головних сил адмірала Куріти, які 24 жовтня прослідували через море Сібуян (внутрішня частина Філіппінського архіпелагу на південь від острова Лусон) під потужними ударами американської авіації, при цьому «Сімакадзе» знімав людей з критично пошкодженого лінкору «Мусаші». Далі з’єднання Куріти вийшло у Філіппінське море та 25 жовтня провело бій біля острова Самар з групою ескортних авіаносців, втім, есмінець не брав у ньому активної участі. У цих подіях сам «Сімакадзе» отримав незначні пошкодження від близьких розривів та обстрілу, а також зіткнення з есмінцем «Акісімо». Після бою розпочався відступ залишків японського флоту і 29 жовтня «Сімакадзе» досягнув до Брунею.

31 жовтня 1944-го «Сімакадзе» прибув до Маніли, щоб прийняти участь у операції TA, метою якої була доставка підкріплень на острів Лейте (саме тут висадився перший десант союзників на Філіппінах) до затоки Ормок. 9 листопада 1944-го «Сімакадзе» та ще 2 есмінця та 1 ескортний есмінець вирушили з Маніли для супроводу конвою TA №3. Після зустрічі з конвоєм TA №4, що вже здійснював зворотний перехід, склад охорони змінився та тепер складався із «Сімакадзе» та 3 інших есмінців. 11 листопада в затоці Ормок «Сімакадзе» під час атаки літаків отримав пошкодження від близьких розривів та обстрілу. Корабель втратив хід, на ньому виникла пожежа, а через якийсь час він вибухнув та затонув.[2]