Сімон П'єр Чунгуї

Народився в Центральному регіоні Камеруну[1]. Належав до народності беті[2]. Закінчив Айоську школу охорони здоров'я[3]. Після закінчення школи працював медичним асистентом в Яунде та Мбалмайо.

Під час Другої світової війни, від 1942 до 1945 року служив у лавах збройних сил Вільної Франції. Після завершення війни навчався в Дакарській медичній школі, 1947 року отримавши кваліфікацію хірурга, після чого повернувся на батьківщину.

Від 1950 до 1956 року навчався в Паризькому університеті, отримавши ступінь доктора філософії з медицини[1]. 1960 року працював лікарем Центральної лікарні Яунде[1].

20 жовтня 1961 року був призначений на посаду міністра охорони здоров'я[4]. Вийшов у відставку 1 липня 1964 року після проведення виборів до Законодавчих зборів[5].

Згодом Чунгуї отримав пост міністра національної економіки[6], а 1965 року впродовж нетривалого терміну був міністром без портфеля[1].

18 листопада 1965 року прем'єр-міністр Східного Камеруну Венсан де Поль Аханда подав у відставку через суперечності з президентом Амаду Ахіджо. Чунгуї було доручено формування нового кабінету[7] . Ахіджо, який походив з півночі країни, зупинив свій вибір на Чунгуї, вихідці з південного Камеруну, задля збереження етнічного балансу в країні[2][8].

У червні 1966 року президент Ахіджо скликав конференцію, до участі в якій запросив лідерів двох головних політичних партій країни, а також прем'єр-міністрів Східного й Західного Камеруну. Під час тієї конференції її учасники вирішили задля «зміцнення національної єдності» об'єднати свої партії в єдиний Камерунський національний союз (КНС)[7]. Ахіджо очолив нову політичну силу, а Чунгуї став одним з двох його заступників[9].

12 червня 1970 року Чунгуї був перепризначений прем'єр-міністром Східного Камеруну[10]. Вийшов у відставку 20 травня 1972 року, коли було проголошено Об'єднану Республіку Камерун[1].

Окрім іншого, Чунгуї 30 квітня 1960 року був обраний першим почесним президентом камерунського Червоного Хреста[11].

Помер 23 липня 1997 року в 80-річному віці[1].

• Anyangwe, Carlson (1 серпня 2008). Imperialistic Politics in Cameroun: Resistance & the Inception of the Restoration of the Statehood of Southern Cameroons (англ.). African Books Collective. ISBN 978-9956-558-50-6. Процитовано 22 грудня 2018.
• Bouopda, Pierre Kamé (квітень 2010). Les handicaps coloniaux de l'Afrique noire (фр.). Harmattan. ISBN 978-2-296-25342-1. Процитовано 22 грудня 2018.
• Croix Rouge Camerounaise / Cameroon Red Cross Society (фр.). UK Consortium on AIDS and International Development. Процитовано 22 грудня 2018.
• DeLancey, Mark D.; Mbuh, Rebecca Neh (30 квітня 2010). TCHOUNGUI, SIMON PIERRE (1916-1997). Historical Dictionary of the Republic of Cameroon (англ.). Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-5824-4. Процитовано 22 грудня 2018.
• Gaillard, Philippe (січень 2000). Le Cameroun (фр.). Harmattan. с. 173–174. ISBN 978-2-296-19239-3. Процитовано 22 грудня 2018.
• Kamé, Bouopda Pierre (2008). Cameroun, du protectorat vers la démocratie, 1884-1992 (фр.). L'Harmattan. ISBN 978-2-296-05445-5. Процитовано 22 грудня 2018.
• Ngayap, Pierre Flambeau (1999). L'opposition au Cameroun: les années de braise (фр.). Harmattan. ISBN 978-2-7384-7993-8. Процитовано 22 грудня 2018.