Сінден-дзукурі

Сінден-дзукурі (яп. 寝殿造り, しんでんづくり, «спально-палацовий стиль») — стиль житлових споруд японських столичних аристоратів 10 12 століття періоду Хей'ан. Його особливістю є симетричне розташування головних будівель аристократичного маєтку та вільний простір поміж будівлями. Використовувався для будівництва резиденцій можновладців у Кіото, буддійських храмів і синтоїстських монастирів.

Макет резиденції аристократа у стилі сінден-дзукурі (Кіотський музей культури).
1. Спальний палац (寝殿)6. Служниця (侍所)
2. Північні хороми (北対)7. Галерея (渡殿)
3. Вузький павільйон (細殿)8. Галерея воріт (中門廊)
4. Східні хороми (東対)9. Павільйон рибалки (釣殿)
5. Північно-східні хороми (東北対)
Галереї Святилища Іцукусіма, збудованого Тайрою но Кійоморі у стилі сінден-дзукурі.

Короткі відомості

Столична резиденція японського аристократа будувалася на широкій площі, розміром 120 м². У плані вона нагадувала українські букви «Н» або «П».

Головною будівлею резиденції виступав прямокутний у плані «спальний палац» (寝殿, сінден), який зводили посередині і розміщували горизонтально, з заходу на схід. Обабіч нього будували рівновіддалені комплекси додаткових споруд, які називалися «протилежні хороми» (対, тай). Зазвичай, їх розміщували під прямим кутом до «спального палацу», з півночі на південь, і з'єднували з ним критими безстінними «одно-просвітними галереями» (透渡殿, суківата-доно) і «дво-просвітними галереями» (渡殿, вата-доно). У центральній частині галереї, яка зв'язувала «протилежні хороми» на заході зводили вхідні ворота, а сама галерея називалися «галереєю воріт» (中門廊, тюмонро). Від неї на південь вів коридор до Павільйону рибалки (釣殿, цурі-доно). Таким чином, усі будівлі розташовували таким чином, що у південній частині резиденції утворювався внутрішній двір. У ньому проходили різні церемонні, зустріч зі слугами тощо. На півдні цього двору зводився японський сад, зі штучним ставком і островами, з'єднаними невеликими містками. Уся резиденція обносилася глиняним муром (築地, цуйдзі). Входи до неї були на заході і сході.

Головним приміщенням «спального палацу» і «сусідніх хоромів» була центральна велика «материнська кімната» (母屋, моя), довкола якої були внутрішні нави (廂, хісасі) і зовнішні нави (孫廂, маґо-хісасі). Нави не мали стін, але були оточені дерев'яними решітчатими віконницями (蔀戸, сітомідо) або пласкими навісними дверима (妻戸, цумадо). Їх слід було відкривати вдень для провітрювання приміщення, завдяки чому центральна кімната і нави утворювали єдиний простір. Виняток становила «кімната-мазанка» (塗篭, нуріґоме), оточена з усіх боків глиняними стінами з дверима. Її використовували як спальню або комору.

Начинням кімнат «спального палацу» і «сусідніх хоромів» були ширми (屏風, бьобу), бамбукові завіси (簾, сударе), переносні розсувні дверцята (衝立障子, цуйтате-сьодзі), стінки-завіси (壁代, кабесіро), переносні завіси (几帳, кітьо), солом'яні мати (畳, татамі) і підстилки (円座, ендза), різноманітні скриньки, підставки і столики. Усі речі були невисокі і невеликі, оскільки життя в кімнатах палацу проходило, переважно, сидячи. Відсутність великих і важких меблів давала можливість швидко пристосовувати житловий простір для різних ситуацій.

Стиль сінден-дзукурі був запозичений самураями, на основі якого виник стиль «садиби військового» буке-дзукурі.

Джерела і література

  • 太田博太郎監修 『カラー版 — 日本建築様式史』, 美術出版, 1999.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.