Сісаванг Вонг

Сісаванг Вонг (лаос. ພຣະບາທສົມເດັຈພຣະເຈົ້າມະຫາຊີວິຕສີສວ່າງວົງສ໌; 14 липня 1885 - 29 жовтня 1959) — король Луанґпхабанґу, від 1946 — королівства Лаос. Правив від 28 квітня 1904 року до своєї смерті 29 жовтня 1959 року.

Сісаванг Вонг
лаос. ພຣະບາທສົມເດັຈພຣະເຈົ້າມະຫາຊີວິຕສີສວ່າງວົງສ໌
Прапор
 1-й Король Лаосу
28 квітня 1904 — 29 жовтня 1959
Попередник: Кхам Сук
Наступник: Сісаванг Ваттана
 
Народження: 14 липня 1885(1885-07-14)[1][2]
Луанґпхабанґ, Лаос
Смерть: 29 жовтня 1959(1959-10-29)[1] (74 роки)
Луанґпхабанґ, Лаос
Країна: Лаос
Освіта: École Nationale de la France d'Outre-Merd
Батько: Кхам Сук
Шлюб: Kham-Oun Id
Діти: Сісаванг Ваттана
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя

Він народився в місті Луанґпхабанґ 14 липня 1885 року. Його батьком був Закарін, король Луанґпхабанґу, а матір'ю — королева Тонгсі. Сісаванг здобув освіту в ліцеї Шаселу-Лаубат в Сайгоні та l'Ecole Coloniale в Парижі. У нього було 50 дітей від 15 дружин, двоє з яких були його зведеними сестрами  і одна племінницею. Чотирнадцять його дітей загинули одночасно на Меконгу під час аварії човна.

Король Лаосу

Сісаванг став королем Луанґпхабанґу після смерті батька, 25 березня 1904 року. Тоді Луангпхабанг був французьким протекторатом у межах Французького Індокитаю. У 1931 році він приєднав до свого королівства провінцію Хуапхан, у 1942 — Сіангкхуанг і В'єнтьян; у 1946 — Тямпасак і Сайбурі.

Сісаванг був прихильником французького панування в Лаосі, і в 1945 році він відмовився співпрацювати з лаоськими націоналістами, які скинули його, проголосивши країну незалежною. У квітні 1946 року французи повернули собі владу в країні і відновили на посаді короля.

Незадовго до смерті, 1959 року, Сісаванг зробив своїм регентом спадкового принца Сісаванга Ваттану, який зайняв лаоський трон після його смерті[3]. Кремацію тіла Сісаванга здійснили та поховали в місті Ват-Тат-Луанг.

Нагороди

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. Munzinger Personen
  3. KING OF LAOS DIES IN PALACE' AT 74; Ruler in Southeast Asi, Since 1905… — Free Preview — The New York Times
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.