ТЕС Бельці

ТЕЦ Бельці – теплова електростанція на півночі Республіки Молдова.

ТЕС Бельці

47°44′57″ пн. ш. 27°53′39″ сх. д.
Країна	Молдова
Розташування	Молдова, Бельці
Введення в експлуатацію	1956 – 1961
Модернізація	1995, 2005 (заміна турбін №1 та №3)
Вид палива	природний газ (після модернізації у 1990-х)
Енергоблоки	2х12 + 4
Котельні агрегати	парові: 2 ГМ-40/39 + 3 БКЗ-75/39 + 1 БКЗ-75/39 ГМА-2, водогрійні: 2 КВГМ–100
Турбіни	2 парові ПТ-12-35 (парові турбіни №1 та №3), 4 General Electric Jenbacher JMS 620 GS-NL (двигуни внутрішнього згоряння)
Електрогенератори	2 Т2-12-2 (парові турбіни №1 та №3)
Встановлена електрична потужність	37,4
ідентифікатори і посилання
ТЕС Бельці

Розвиток генеруючого майданчику в Бельцях почався у 1956-му, коли тут запустили паровий котел продуктивністю 20 тон пари на годину, від якого живилась турбіна потужністю 4 МВт. За два роки стали до ладу ще два такі ж котла та друга турбіна потужністю 4 МВт.

В 1961-му ввели в роботу два більш полдуктивні котла виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-75/39 з показниками по 75 тон пари на годину, а також турбіну №3 потужністю 12 МВт. У 1973-му її модернізували, перетворивши на турбіну із протитиском (здатна видавати додаткові об’єми пари).

Подальший розвиток майданчику здійснювався за рахунок встановлення додаткового та модернізації існуючого котельного обладнання. В 1968-му став до ладу ще один паровий котел БКЗ-75/39, а з 1971 по 1973 роки одиничну продуктивність перших трьох котлів збільшили до 40 тон пари на годину (після цього вони отримали маркування ГМ-40/39). В 1993-му змонтували паровий котел №7 типу БКЗ-75/39 ГМА-2 продуктивністю 75 тон пари на годину. Крім того, оскільки з 1961-го станція забезпечувала роботу системи централізованого опалення міста Бельці, на ній в 1970, 1973, 1986 та 1988 роках змонтували водогрійні котли типу КВГМ–100 потужністю по 116 МВт, які мали забезпечувати покриття пікового попиту на теплову енергію.

Зміни у складі генеруючого обладнання почались в 1995-му, коли турбіну №3, яка відпрацювала свій ресурс, замінили новою типу ПТ-12-35 потужністю 12 МВт. Наступного року демонтували турбіни №1 та №2 і почали підготовку до встановлення ще однієї турбіни типу ПТ-12-35 з показником 12 МВт, яка, втім, стала до ладу лише в 2005-му (отримала станційний номер 1).

В 2019-му майданчик підсилили за рахунок чотирьох генераторних установок General Electric Jenbacher JMS 620 GS-NL. Вони працюють на основі двигунів внутрішнього згоряння та мають загальну електричну потужність у 13,4 МВт при тепловій потужності 12,5 МВт. При цьому в роботі все ще залишалась більшість попереднього обладнання, за виключенням парового котла №1 та двох водогрійних котлів.

На момент встановлення перші три котли ТЕЦ були розраховані на спалювання вугілля, проте під час модернізації на початку 1970-х їх перевели на мазут. Парові котли №№ 4 – 6, а також водогрійні котли з самого початку використовували мазуту. А в 1990 – 1993 всі котли перевели на спалювання природного газу, який надходить до Бельців по трубопроводу Ананьїв – Богородчани (в подальшому також очікується його подача по газопроводу Унгени – Бельці). Так само на блакитне паливо розраховані і установки Jenbacher.[1][2]