ТЕС Піратінінга

ТЕС Піратінінга — теплова електростанція у бразильському штаті Сан-Паулу. Певний час носила назву ТЕС Fernando Gasparian.[1]

ТЕС Піратінінга
23°42′00″ пд. ш. 46°40′43″ зх. д.
Країна  Бразилія
Розташування  Бразилія штат Сан-Паулу
Введення в експлуатацію 1954 (Піратінінга, блоки 1 — 2), 1960 (Піратінінга, блоки 3 — 4), 2001 (Нова Піратінінга)
Модернізація 2001 (Піратінінга, використання блоків 3 — 4 у парогазовому циклі)
Вид палива мазут / природний газ (до / після 2000)
Водозабір Піньєйрус
Енергоблоки 2х296 (Нова Піратінінга)
Котельні агрегати 4 котла-утилізатора Alstom (Нова Піратінінга)
Турбіни 4 газові Alstom GT11N2 + 2 парові General Electric (Нова Піратінінга)
Електрогенератори 4 Alstom + 2 General Electric (Нова Піратінінга)
Встановлена електрична
потужність		 592 (Нова Піратінінга)
Материнська компанія EMAE (Піратінінга), EMAE, Petrobras (Нова Піратінінга)
ідентифікатори і посилання
ТЕС Піратінінга

В 1954 році на майданчику станції стали до ладу два блоки з паровими турбінами потужністю по 100 МВт. В 1960-му до них додали ще два конденсаційні блоки з показниками по 136 МВт.

На початку 2000-х власник майданчику Empresa Metropolitana de Water and Energy (EMAE) та нафтогазовий концерн Petrobras спільно реалізували проект Нова Піратінінга. В його межах встановили чотири газові турбіни потужністю по 93 МВт, які живлять відповідну кількість котлів-утилізаторів. Від останніх пар подається до турбін третього та четвертого блоків, котрі були переноміновані до показника у 110 МВт. Таким чином створили два блока комбінованого парогазового циклу потужністю по 296 МВт. Втім, за результатами експлуатації фактична потужність парових турбін у цій схемі становила 82 МВт.

В 2011-му старі блоки 1 та 2 вивели з експлуатації.[2]

У 2019-му отримали екологічне погодження для проекту, який передбачає спорудження на майданчику Піратінінга двох нових блоків загальною потужністю 2555 МВт, які використовуватимуть технологію комбінованого парогазового циклу.[3]

На введених у 1950-х роках блоках спалювали мазут, а в 2001-му старі котли отримали можливість використовувати природний газ. Газові турбіни одразу розраховувались на роботу на блакитному паливі. Останнє надходить до Сан-Паулу по газопроводам Merluzao та Gasan.

Для охолодження використовують воду із каналу Піньєйрус (річка Журубатуба, каналізована в межах спорудження ГЕС Генрі Борден).[4][5]

Примітки
  1. Minas, Estado de; Minas, Estado de (10 липня 2020). Retirada do nome de Aureliano Chaves da termel�trica de Ibirit� causa pol�mica. Estado de Minas (pt-BR). Процитовано 28 березня 2021.
  2. Usinas termelétricas: respostas ao Estado de S. Paulo. Petrobras (pt-BR). Процитовано 28 березня 2021.
  3. EMAE - Empresa Metropolitana de Águas e Energia S.A.. EMAE - Empresa Metropolitana de Águas e Energia S.A. (англ.). Процитовано 28 березня 2021.
  4. PROCEDIMENTOS PARA PARTICIPAÇÃO E CRITÉRIOS DE ANÁLISE.
  5. Fernando Gasparian (Piratininga) CCGT Power Plant Brazil - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 28 березня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.