ТЕЦ Арад

ТЕЦ Арад – теплоелектроцентраль на заході Румунії.

ТЕЦ Арад
46°13′21″ пн. ш. 21°19′42″ сх. д.
Країна  Румунія
Розташування  Румунія, Арад
Введення в експлуатацію 1963 – 1965 (група турбіни АРТ-12), 1995 (блок 1)
Вид палива природний газ (група турбіни АРТ-12), лігніт (блок 1)
Енергоблоки 1х12 + 1х50
Котельні агрегати 1 парова БКЗ + 1 парова TKTI (група турбіни АРТ-12), 1 парова CR-1244 (блок 1)
Турбіни 1 парова АРТ-12 (група турбіни АРТ-12), 1 DSL-50 (блок 1)
Електрогенератори 1 TH 60-2 (блок 1)
Встановлена електрична
потужність
62
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ Арад

Перший етап

Виробництво електроенергії на майданчику в Араді почалось ще в 1897 році, коли тут стали до ладу два пиловугільні котла Simonis Lanz та три парові машини загальною потужністю 0,22 МВт. У 1907-му додали ще два котла Simonis Lanz і одну парову машину потужністю 0,37 МВт.

В 1910-му на станції вперше встановили парові турбіни. Від двох котлів виробництва BW продуктивністю по 4 тони пари на годину живилась турбіна компанії Zoelly потужністю 0,74 МВт, при цьому її генератор, як і все попереднє обладнання, виробляв однофазний струм. Ще два котла BW продуктивністю по 7 тони пари на годину приводили в дію парову турбіну потужністю 1,1 МВт, генератор якої був двофазним. Водночас, демобілізували запущені в 19 столітті парові машини.

Нарешті, в 1915-му змонтували ще один котел BW продуктивністю 7 тони пари та турбогенератор потужністю 2,2 МВт, що довело загальний показник станції до 4,4 МВт.

1930 – 1950 роки

В 1935 та 1937 роках станцію підсилили за рахунок двох парових турбін виробництва Erste Brunner (Перший Брненський машинобудівний завод) потужністю по 3 МВт, які приводили в дію трифазні генератори швейцарської компанії BBC. При цьому додали два котла BW продуктивністю по 14 тон пари на годину, тоді як із попередніх продовжували працювати три котла з показниками по 7 тон на годину. Так само залишалось в експлуатації двофазне обладнання, потужність якого номінували як 1,84 МВт.

В 1952-му додали комплект потужністю 2,5 МВт, який складався із обладнання угорських виробників – турбіни Lang та трифазного генератора Ganz. Після цього загальна потужність майданчику досягла 10,34 МВт (в т. ч. 1,84 МВт двофазне обладнання).

1960 – 1980 роки

У 1963-му на майданчику встановили котел виробництва Барнаульського котельного заводу продуктивністю 75 тон пари на годину (отримав станційний номер 6), а за два роки рік його доповнили котлом TKTI (станційний номер 7) з показником у 94 тони на годину (він був випущений ще в 1952-му та перед монтажем у Араді пройшов капітальний ремонт). При цьому в 1964-му генераторне обладнання підсилили паровою турбіною APT-12 потужністю 12 МВт.

Паралельно розгорнулось створення масштабної системи централізованого опалення, для якої до кінця 1970-х змонтували шість водогрійних котлів потужністю по 116 МВт – у 1963, 1964, 1971, 1977 (два) та 1980 роках. При цьому перші два з них, так само як і згадані вище парові котли №6 та №7, були розраховані на використання природного газу, який почав надходити з центральної частини країни по газопроводу Трансильванія – Арад. Водогрійні котли №3 та №4 могли споживати як газ, так і мазут, а №5 та №6 запроектували вже тільки під мазут.  

Водночас, станом на кінець 1970-х все старе генеруюче обладнання, котре передувало турбіні APT-12, було виведене з експлуатації.

Велика ТЕЦ

У 1980-х роках в Араді розпочали проект зведення ТЕЦ, яка повинна була мати три однотипні блоки з паровими котлами CR-1244 продуктивністю 420 тон пари на годину, паровими турбінами DSL-50 потужністю 50 МВт та генераторами TH-60-2. Крім того, для забезпечення промислових споживачів повинні були встановити два парові котли продуктивністю по 100 тон на годину. Все зазначене котельне обладнання мало працювати на лігніті.

Першими у 1989-му стали до ладу два менш потужні котли. В 1994-му запустили перший CR-1244, а наступного року почала робота пов’язана з ним турбіна. На другому блоці виконали значний обсяг робіт (станом на 2007-й – 60%), проте в підсумку він так і не був завершений.

Станом на 2017-й рік турбіна АРТ-12 знаходилась у консервації.

Для видалення продуктів згоряння котли №6 та №7 мають димарі висотою по 28 метрів, тоді як кожен з великих водогрійних котлів, запущених у 1960-х – 1970-х роках, обладнали димарем висотою 55 метрів.[1][2][3] Розрахований на використання вугілля блок №1 використовує димар висотою 201 метр.

Примітки

  1. Istoric | CET Arad – S.C. Centrala Electrică de Termoficare Arad S.A. (ro-RO). Процитовано 3 лютого 2021.
  2. CET Arad. web.archive.org. 13 жовтня 2008. Процитовано 3 лютого 2021.
  3. webcache.googleusercontent.com http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:kPR29k2jl20J:apmar.anpm.ro/documents/13119/34541085/Proiect+SC+CENTRALA+ELECTRICA+DE+TERMOFICARE+HIDROCARBURI+SA+ARAD.doc/7b033360-4229-445a-a000-1cb2b7c66879+&cd=2&hl=uk&ct=clnk&gl=eg Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 3 лютого 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.