Трансильванія – Арад

Трансильванія – Арад – один з основних газотранспортних коридорів румунської газотранспортної системи.

Боторка

Вінцу-де-Жос

Хунедоара

Хацег

Арад

Решиця

Пункти сполучені трубопроводом

Традиційно головні запаси природного газу Румунії зосереджені в центральній частині країни, у Трансильванії (втім, у 21 столітті існують перспективи значного нарощування ресурсної бази за рахунок чорноморського шельфу). Видобуток блакитного палива розпочався тут ще на початку 20 століття[1], у другій половині 1940-х ресурс звідси подали бо Бухаресту, а вже наступного десятиліття масштабне розгортання програми видобутку дозволило прокласти газопроводи з Трансильванії на захід, північ та схід країни.

На західному напрямку у другій половині 1950-х спорудили трубопровід «Захід І» довжиною 330 км та діаметром 500 мм, який пройшов по маршруту від Боторки через Хацег до Араду. У 1960-х між трансильванським Коройсинмертін (два з половиною десятки кілометрів на північний схід від Боторки) та Хацегом проклали газопровід «Захід ІІ» довжиною 180 км, виконаний в діаметрах 600 мм та 500 мм.[2]  

Наразі між Трансильванією та заходом країни діє газотранспортний коридор, до якого відносяться наступні відтинки:

- Боторка – Беча (кілька кілометрів від Хунедоари), на якому прокладено три нитки – дві в діаметрі 600 мм (довжиною 129 та 125 км) та одна з діаметром 500 мм (довжиною 132 км);

- Беча – Хацег – Арад, на якому прокладено дві нитки довжиною 206 та 201 км. Майже по всій довжині вони мають діаметр у 500 мм, за виключенням завершальної ділянки завдовжки півсотні кілометрів між Рекашем та Арадом, де діаметр першої нитки збільшується до 600 мм, а діаметр другої становить 500/400/300 мм.

Серед інших газопроводів, з якими сполучається транспортний коридор Трансильванія – Арад, можливо назвати лінію Хацег – Хурезань (створює сполучення із газовидобувним регіоном Олтенії), виведений до Араду інтерконектор з угорською газотранспортною системою та трубопровід Арад – Медієшу-Ауріт (сполучає з газотранспортним коридором Трансильванія – Північ).

На трасі коридору Трансильванія – Арад працює одна компресорна станція у Вінцу-де-Жос, обладнана двома агрегатами швейцарськоі компанії Sulzer.

По всій протяжності коридора можливий бідирекціональний рух ресурсу.

Поряд з Бечею розташований великий споживач блакитного палива – металургійний комбінат у Хунедоарі, а в кінцевому пункті маршруту на природному газі працює ТЕЦ Арад. Приблизно посередині відтинку Беча – Арад відходить двониткове (400 мм та 350 мм) відгалуження до Решиці, де наразі працюють залишкові виробництва іншого металургійного комбінату, а в самому Араді раніше існував великий завод азотної хімії (закритий в 1990-му[3]).