ТЕЦ Софія
ТЕЦ Софія — теплова електростанція в столиці Болгарії місті Софія.
 | ||||
| 42°43′08″ пн. ш. 23°19′23″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Болгарія Софія | |||
| Введення в експлуатацію | 1949 (турбіни 1 – 3), 1956 – 1957 (турбіни 4 – 5), 1962 (турбіна 6), 1985 (турбіна 8), 2015 (турбіни 8А та 9) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Котельні агрегати | 1 ТП-170-1М + 3 ТГМ-151-В (котли 6 – 9) | |||
| Турбіни | всі парові, 1 P-25-90/10 + 1 + 1 ПР-35-8,8/1.0 (турбіни 8, 8А, 9) | |||
| Електрогенератори | 6H5974/2 (турбіна 8), Електросила ТФП-40-МУЗ (турбіна 9) | |||
| Встановлена електрична потужність |
72 | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕЦ Софія | ||||
| ||||
 ТЕЦ Софія у Вікісховищі | ||||
У 1949 році на майданчику станції стала до ладу перша черга, яка мала три котла Babcock Wilcox продуктивністю по 75 тон пари на годину та три турбіни загальною потужністю 12 МВт.
В 1956 – 1957 роках ввели в експлуатацію три котла типу ТП-170-1М продуктивністю по 220 тон пари на годину. Від них отримували живлення дві турбіни виробництва Брянського машинобудівного заводу типу ВТ-25-4 потужністю по 25 МВт, які приводили в дію генератори Електросила типу Т2-25-2.
У 1963 та 1964 роках додатково ввели два котли типу ТГМ-151-В такою ж продуктивністю по 220 тон пари на годину, при цьому ще в 1962-му змонтували теплофікаційну турбіну типу ВПТ-50-2 потужністю 50 МВт, яка приводила в дію генератор типу ТВ-60-2. Також в якийсь момент була встановлена турбіна зі станційним номером 7 потужністю 6 МВт.
Нарешті, в 1985-му запустили котел виробництва Першого Брненського машинобудівного заводу продуктивністю 220 тон пари на годину та турбіну типу P-25-90/10 потужністю 25 МВт.
Для покриття пікових навантажень у енергосистемі ТЕЦ додатково обладнали шістьома водогрійними котлами потужністю по 116 МВт. З них чотири типу ПТВМ-100 виготовив Таганрозький котельний завод, а два типу ВК100 постачив софійський завод «Котлостроене».
Станом на 2011 рік серед обладнання станції вже не рахували котел №1 та турбіни №1, 2, 3 і 7. Котли №2 та №3 ще існували, проте фактично не використовувались з 1997 та 1999 років відповідно і були призначені до ліквідації. При цьому вирішили списати котли №4 і №5 та турбіни №4 і №5.
У 2015-му стала до ладу турбіна типу ПР-35-8,8/1.0 потужністю 35 МВт, яка отримала станційний номер 9. Того ж року з’явилась турбіна №8А потужністю 12 МВт, яка працює на залишковій парі від турбіни №8. Оскільки турбіну №6 вивели з експлуатації, загальна потужність станції стала дорівнювати 72 МВт (турбіни 8, 8А та 9). В роботі залишаються котли №6 – 9, які працюють на загальний колектор.
Перші шість котлів були розраховані на використання вугілля, тоді які два наступні мали використовувати мазут. Встановлений у середині 1980-х котел №9, а також всі водогрійні котли з самого початку працювали на природному газі (надходить до Софії через Північне та Південне газопровідні напівкільця), при цьому іншим котлам також надали можливість використовувати блакитне паливо.
Для видалення продуктів згоряння котлів 4 – 9 та водогрійних котлів спорудили два димарі заввишки 124 метра.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 220 кВ та 110 кВ.[1][2][3][4][5][6][7]
Примітки
- Кратки исторически сведения.
- Приграма за прилагане директива 2001.
- Р Е Ш Е Н И Е № И3-Л-032 от 10.10.2011 г.
- ДОКЛАД от Дирекция „Ценово регулиране, лицензии и пазари ” и Дирекция „Правна”.
- РЕШЕНИЕ Номер: 2 от 10.01.2013 г. чл. 3, ал. 1 от ЗОП.
- ДОКЛАД Относно: Одобряване на бизнес план на „Топлофикация София” ЕАД за периода 2015 г. - 2019 г.
- Р Е Ш Е Н И Е № И7-Л-032 от 28.02.2019 г. КОМИСИЯТА ЗА ЕНЕРГИЙНО И ВОДНО РЕГУЛИРАНЕ.