Північне газопровідне напівкільце

Північне газопровідне напівкільце – болгарський газопровід, споруджений для постачання блакитного палива споживачам всередині країни.

Кардам

Вилчий-дол

Полскі-Сеновец

Софія

Русе

ПСГ Чірен

Пункти, зв’язок між якими забезпечує газопровід

У 1969 році СРСР та Болгарія уклали угоду про майбутні поставки природного газу, котрі розпочались в 1974-му. Введені в дію у середині 1970-х газопроводи Роздільна – Ізмаїл та Шебелинка – Ізмаїл подавали ресурс до кордону України та Румунії, після чого він транспортувався по території останньої до пограничного переходу Негру-Воде-Кардам. Від Кардаму блакитне паливо перекачувалось вже по болгарській території до розташованого дещо більше ніж за півсотні кілометрів Вилчого Долу, звідки беруть початок північне (завершене у 1977-му) та південне напівкільця газотранспортної системи Болгарії.

Основна частина траси північного напівкільця лежить на придунайській рівнині північніше від Старої Планини. На кінцевому етапі газопровід перетинає ці гори та виходить в район болгарської столиці Софії, де знову зустрічається із південним напівкільцем. Довжина північного напівкільця становить 364 км при діаметрі 700 мм. На його трасі знаходяться компресорні станції Вилчий-Дол та Полскі-Сеновец.

Одне з відгалужень північного напівкільця дозволило подавати ресурс до заводу азотної хімії у Враці та цементного заводу в Белий Ізвор. З 1960-х років ці підприємства використовували продукцію болгарського газового родовища Чірен, проте останнє мало доволі незначні запаси. Крім того, північне напівкільце забезпечило сполучення Чірену, перетвореного на підземне сховище, з газотранспортною системою країни.

Великими споживачами доправленого по трубопроводу природного газу були металургійні комбінати у Креміковцях та Перніку (обидва в околицях Софії). З електроенергетичних об'єктів блакитне паливо використовують або використовували ТЕЦ Софія, ТЕЦ Софія-Схід, ТЕС Републіка, ТЕЦ Кремиковці (всі в районі Софії), ТЕЦ Русе-Схід (лише для розпалювання вугілля).

В 2016-му відгалуження північного напівкільця сполучили з болгаро-румунським інтерконектором Русе – Джурджу.[1][2][3][4]

Також можливо відзначити, що наприкінці 2010-х років через придунайську рівнину проклали ділянку газопроводу Балканський потік, запуск якого став можливим ще до досягнення повної готовності завдяки використанню існуючої інфраструктури Північного напівкільця.