Таб Рамос

Перший контракт підписав у 1988 році з командою «Нью-Джерсі Іглз». Через рік перейшов у «Маямі Шаркс». Офіційно він уклав контракт з Федерацією футболу США, згідно з яким зобов'язаний був грати в національній збірній. За допомогою федерації йому вдалося відправитися в Іспанію і укласти контракт з командою другого дивізіону «Фігерас»[4]. Він провів за команду 38 матчів у сезоні 1990/91, забивши 5 м'ячів, після чого зарплата за контрактом з Федерацією футболу США зросла до 250 тисяч доларів[5]. Інтерес до нього виявляли клуби Прімери, проте в сезоні 1991/92 Рамос в матчі 24 листопада 1991 року проти «Райо Вальєкано» отримав червону картку і був дискваліфікований на три гри, після чого інтерес до нього впав[6].

31 липня 1992 року Рамос був проданий в «Реал Бетіс», що вилетів до Сегунди, за 400 тисяч доларів[7]. У сезоні 1993/94 «Реал Бетіс» став чемпіоном Сегунди і вийшов зад у Ла Лігу, однак у наступному сезоні Рамосу не вдалося відіграти ні хвилини, оскільки на чемпіонаті світу 1994 році він отримав серйозну травму голови в грі з Бразилією.

3 січня 1995 року Рамос повернувся в США[8], однак змінити собі клуб йому не вдалося. Права на гравця залишилися у «Бетіса», а Рамос відправився в оренду до команди з Мексики «Тигрес», де у сезоні 1995/96 провів 23 гри, двічі забив голи і виграв Кубок Мексики.

Після закінчення сезону Рамос повернувся в США і підписав контракт з клубом MLS «МетроСтарз»[9]. За нього він провів сім сезонів і був визнаний найкращим гравцем в 1996, 1998 і 1999 роках. Завершив кар'єру у 2002 році[10].

1982 року дебютував на рівні юнацької збірної США відразу ж після набуття громадянства. Брав участь у юнацькому чемпіонаті світу 1983 року, двічі забив голи у відбірковому циклі. У 1984 році він був готовий зіграти на Олімпіаді, але за рішенням МОК на Олімпіаді не мали права виступати футболісти-аматори.

У старшій збірній дебютував 10 січня 1988 року в грі з Гватемалою і незабаром став гравцем основи. Перший великий турнір для нього — чемпіонат світу 1990 року. Незважаючи на всі старання, збірна США там програла всі три зустрічі і не вийшла з групи.

Протягом довгого часу тренери не могли визначитися з роллю Рамоса, оскільки диспетчером команди був Уго Перес. Після його відходу Рамос зайняв його позицію на полі і став грати роль творця атак. У 1993 році в грі проти Англії (9 червня) він віддав дві гольові передачі, які принесли американцям перемогу.

Також він зіграв на кубку Америки в тому ж році, а через рік був включений у фінальну заявку США на чемпіонат світу. В 1/8 фіналу в матчі проти Бразилії Рамос зазнав серйозної травми після сутички з лівим хавбеком бразильців Леонардо і був замінений[11]. Той матч бразильці виграли тільки після голу Бебето, а вже в лікарні Леонардо приніс свої вибачення за необережну гру[12].

1995 року США стали четвертими на Кубку Америки, там Рамос показав свою кращу гру. 7 вересня 1997 року в рамках відбору на чемпіонат світу Рамос забив переможний гол у ворота Коста-Рики і забезпечив вихід США у фінальну частину.

Останній матч він провів 15 листопада 2000 року проти Барбадосу (4:0). Після гри він оголосив про завершення кар'єри у збірній. Всього він 81 раз зіграв за збірну і 8 раз відзначився. Також відомо, що він зіграв 8 матчів і забив 3 голи за збірну з міні-футболу на чемпіонаті світу 1989 року.

2005 року включений в Національну залу слави футболу. Живе з дітьми (Алекс, Крістін і Сара) в Нью-Джерсі[13].

У складі збірної США з футзалу виграв бронзові медалі чемпіонату світу з футзалу 1989 року. Зіграв на турнірі 8 матчів і забив 3 м'ячі[14].

З 2011 року — головний тренер молодіжної збірної США, з якою у 2017 році виграв молодіжний чемпіонат КОНКАКАФ[15].

У 2014—2016 роках працював асистентом Юргена Клінсмана в головній збірній США.